Однією з унікальних й неповторних властивостей молекул ДНК є їхня здатність до самоподвоєння (реплікації). З однієї материнської ДНК утворюється дві дочірні молекули ДНК. Цей процес відбувається
в ядрі (або нуклеоїді) клітин перед їхнім поділом і забезпечує передачу генетичної інформації з покоління в покоління.
 
Механізм реплікації в організмів різних класів дещо різниться, проте його основа однакова для всіх.
 
Головними принципами реплікації є:
  • комплементарність — до нуклеотидів кожного материнського ланцюга приєднуються вільні нуклеотиди на основі \(А\) = \(Т\), а \(Г\) = \(Ц\);
  • напівконсервативність — кожна з двох дочірніх молекул ДНК одержує один ланцюг від материнської молекули, а другий — синтезується з нуклеотидів;
  • антипаралельність — на одному ланцюзі синтез здійснюється в одному напрямку, а на іншому — в протилежному.
Реплікація — складний багатоетапний процес, в якому беруть участь багато ферментів. Процес починається з того, що певні ферменти розкручують спіральну молекулу ДНК, після чого до неї приєднуються білки, які не дають молекулі знову згорнутись. Інші ферменти розщеплюють ДНК на два окремі ланцюги з утворенням реплікаційної вилки. Далі до кожного з материнських ланцюгів приєднуються ДНК-полімерази, що каталізують утворення нових дочірніх ланцюгів. Ці ферменти здатні також виправляти можливі помилки реплікації та перевіряти комплементарність. Синтез нових ланцюгів відбувається асиметрично, тобто один з них синтезується безперервно, інший ланцюг будується в протилежному напрямку і короткими фрагментами. Після завершення реплікації з однієї молекули ДНК утворюються дві ідентичні, які скручуються у подвійну спіраль.
Реплікація — процес самоподвоєння ДНК, що забезпечує копіювання спадкової інформації і передачу її з покоління в покоління.
Джерела:
Соболь В.І. Біологія: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. — Кам'янець-Подільський: Вид-во «Абетка», 2017. стр. 114 - 115.