Теорія:

Відомо, що при нерівномірному русі, швидкість тіла змінюється з плином часу.
Зміна швидкості тіла (величини і напрямку) відбувається в результаті дії на нього іншого тіла.
 
Проведемо такий експеримент.
До візку прикріпимо пружну пластинку, яку зігнемо і зв'яжемо ниткою. Візок відносно столу знаходиться в спокої. Спалимо нитку - пластинка випрямиться, але візок залишиться на  місці (рис.1).
 
telezka3.png
 
Змінимо умови експерименту: впритул до зігнутої пластинки поставимо ще один візок. Знову спалимо нитку - обидва візка починають рухатися відносно столу. Вони роз'їжджаються в різні боки (рис.2).
 
telezka4.png
Експеримент показує, що швидкість тіла змінюється тільки в результаті дії на нього іншого тіла - другого візка.
У рух прийшли обидва візка відносно столу.
Візки діють один на одний, тобто вони взаємодіють.
Отже, дія одного тіла на інше не може бути односторонньою, обидва тіла діють одне на одне, тобто взаємодіють.
Приклад:
Куля перед пострілом перебуває в спокої відносно рушниці. При взаємодії (під час пострілу) куля і рушниця рухаються в різні боки. Рух рушниці відчувається, як віддача.
Отже, в результаті взаємодії, обидва тіла можуть змінити свою швидкість.
 Жодне тіло не може змінити швидкість свого руху миттєво. Кажуть, що всі тіла «чинять опір» зміні швидкості свого руху. У фізиці таку властивість тіл називають інертністю.
Інертність — властивість тіла, яка полягає в тому, що для зміни швидкості руху тіла внаслідок взаємодії потрібен час.
Унаслідок тієї самої дії одні тіла змінюють швидкість свого руху досить швидко, інші — набагато повільніше.
Інертність тіл характеризується фізичною величиною — масою. Чим більшою є маса тіла, тим більше часу потрібно для зміни швидкості його руху внаслідок тієї самої дії