4. Сполуки Феруму

Найпоширенішими є сполуки феруму зі ступенями окиснення \(+2\) і \(+3\).

Широко відомий змішаний оксид ${\mathit{Fe}}_3{O}_4$, або ${\mathit{Fe}}_2{O}_3\cdot \mathit{FeO}$.

При згорянні заліза в атмосфері кисню і на повітрі, в основному утворюється змішаний оксид феруму ${\mathit{Fe}}_3{O}_4$, тому оксиди феруму(\(II\)) і феруму(\(III\)) отримують непрямим шляхом при розкладанні відповідних гідроксидів або солей феруму.

 

Солі феруму(\(II\)) отримують при взаємодії заліза з кислотами (хлоридної і сульфатної):

 

$\mathit{Fe}+2\mathit{HCl}=\mathit{Fe}{\mathit{Cl}}_2+H_2\uparrow$.

Солі феруму(\(III\)) отримують при спалюванні заліза у хлорі і при взаємодії заліза з концентрованими розчинами сульфатної та нітратної кислотами при нагріванні:

 

$\mathit{2Fe}+{\mathit{3Cl}}_2\stackrel{t\mathrm{°}}{⟶}{\mathit{2FeCl}}_3$.

Оксид і гідроксид феруму(\(III\)) мають амфотерні властивості, взаємодіючи як з кислотами, так і з лугами:

 

${\mathit{Fe}}_2{O}_3+{3H}_2{\mathit{SO}}_4\to {\mathit{Fe}}_2{({\mathit{SO}}_4)}_3+{3H}_{2}O$;

 

${\mathit{Fe}}_2{O}_3+2\mathit{NaOH}\stackrel{t\mathrm{°}}{⟶}{2\mathit{NaFeO}}_2+H_{2}O$;

 

${\mathit{Fe}(\mathit{OH})}_3+{3\mathit{HNO}}_3\to {\mathit{Fe}({\mathit{NO}}_3)}_3+{3H}_{2}O$;

 

${\mathit{Fe}(\mathit{OH})}_3+\mathit{NaOH}\stackrel{t\mathrm{°}}{⟶}\mathit{Na}[\mathit{Fe}{(\mathit{OH})}_4]$.

Якісною реакцією на йони феруму зі ступенем окиснення \(+2\) і \(+3\) є їх взаємодія з йонами ${\mathit{OH}}^{-}$.

 

При цьому відповідно утворюються гідроксиди феруму(\(II\)) і феруму(\(III\)):

 

$\mathit{Fe}{(\mathit{OH})}_2$ — білий пластинчастий осад, який зеленіє на повітрі;

 

$\mathit{Fe}{(\mathit{OH})}_3$ — осад бурого кольору.