Більшість оксидів і відповідних їм гідратів є безбарвними сполуками, тому не завжди можна визначити їх наявність, або розрізнити кислоти і основи «на око». Для виявлення кислот і основ у розчинах використовують індикатори — складні сполуки, які змінюють своє забарвлення в залежності від наявності кислот або основ у розчинах.
Індикатори — речовини, які змінюють колір залежно від середовища розчину.
Середовище може бути кислотним (кислим, наявність кислот), нейтральним (чиста вода) і лужним (розчин лугів).
В якості індикаторів найчастіше на практиці використовують:
• метилоранж,
• лакмус,
• фенолфталеїн.
• метилоранж,
• лакмус,
• фенолфталеїн.
Метилоранж у водному розчині (у нейтральному середовищі) має оранжеве забарвлення, лакмус — фіолетове.
У розчинах кислот і метилоранж, і лакмус набувають червоного кольору.
Згадаємо правила змішування кольорів. З яких двох кольорів при змішуванні можна отримати помаранчевий? З червоного і жовтого. Дійсно, у розчинах основ (лугів) метилоранж набуває жовтого забарвлення.
Червоний і синій кольори при змішуванні дають фіолетовий. Лакмус у розчинах основ стає синім.
Обидва індикатори більш зручні на практиці для визначення кислого середовища.
Фенолфталеїн є індикатором на лужне середовище. Лише у ньому він набуває яскраво малинового забарвлення. В інших середовищах він є безбарвним.
Забарвлення деяких індикаторів за наявності кислот і основ у воді
