Загальна характеристика оксидів

www.ua.pistacja.tv

Оксидами називають складні речовини, які складаються з двох хімічних елементів, одним з яких є Оксиген.

В оксидах хімічний елемент Оксиген має валентність \(ІІ\), ступінь окиснення \(-2\).

Оксиди — досить поширений в природі клас сполук. Вони знаходяться в повітрі, поширені в гідросфері і літосфері.

Приклади оксидів:

H_{2} O

— гідроген оксид або вода.

На Землі вода зустрічається у всіх трьох агрегатних станах — газоподібному (водяна пара), рідкому і твердому (лід, сніг). На долю води також припадає значна частина маси живих організмів.

Агрегатні стани води

C O_{2}

— карбон(\(IV\)) оксид, двоокис карбону або вуглекислий газ.

Як ви вже знаєте, вуглекислий газ потрібен зеленим рослинам для фотосинтезу. Карбон(\(IV\)) оксид, що знаходиться у твердому агрегатному стані, називають сухим льодом.

Твердий карбон(\(IV\))оксид — сухий льод

Процес фотосинтезу

CO

— карбон(\(II\)) оксид, монооксид карбону, чадний газ.

Домішка цієї дуже отруйної речовини може міститися в повітрі. Основним джерелом забруднення повітря чадним газом є транспорт. Чадний газ утворюється в результаті неповного згоряння палива. Цей оксид може утворюватися і під час пожеж.

Утворення вуглекислого газу

{Fe}_{2} O_{3}

— ферум(\(III\)) оксид.

У природі цей оксид зустрічається у вигляді мінералу гематиту. Він є основою руди, яку називають червоним залізняком.

Червоний залізняк

Si O_{2}

— силіцій оксид.

У природі зустрічається у вигляді кварцевого піску, кварцу, гірського кришталю.

Силіцій оксид

Класифікація оксидів

Оксиди прийнято групувати в залежності від їх здатності реагувати з кислотами і основами. Розрізняють три найважливіші групи оксидів: основні, кислотні та амфотерні. Їх відносять до солетворних оксидів. Існують також оксиди, які називають несолетворними.

Основні оксиди

Основними називають оксиди, які реагують з кислотами, утворюючи сіль і воду.

Основні оксиди утворюються хімічними елементами — металами. Як правило, ступінь окиснення елемента, що утворює основний оксид, є невисокою: \(+1\) або \(+2\).

Приклади основних оксидів: натрій оксид

{Na}_{2} O

, купрум(\(II\)) оксид

CuO

Кислотні оксиди

Кислотними називають оксиди, які реагують з основами, утворюючи сіль і воду.

Кислотні оксиди утворюють елементи — неметали. Наприклад, сульфур(\(VI\)) оксид

S O_{3}

, нітроген(\(IV\)) оксид

N O_{2}

Кислотні оксиди можуть бути утворені і металічними хімічними елементами, в яких вони проявляють ступінь окиснення від \(+5\) до \(+8\). Наприклад, хром(\(VI\)) оксид

Cr O_{3}

і манган(\(VII\)) оксид

{Mn}_{2} O_{7}

Амфотерні оксиди

Амфотерними називають оксиди, які реагують як з кислотами, так і з основами, утворюючи солі.

Амфотерні властивості проявляє цинк оксид

ZnO

, алюміній оксид

{Al}_{2} O_{3}

, берилій оксид

BeO

Якщо металічний елемент має змінну валентність (проявляє кілька ступенів окиснення), то з усіх утворених ним оксидів, амфотерними властивостями володіють ті, в яких цей елемент має проміжну валентність (проміжну ступінь окиснення).

Наприклад, хром може бути двохвалентним, трьохвалентним і шестивалентним.

Амфотерними властивостями володіє саме хрому(\(III\)) оксид

{Cr}_{2} O_{3}

Несолетворні оксиди

Несолетворними називають оксиди, які при звичайних умовах не взаємодіють ні з кислотами, ні з основами.

Таких сполук всього три: карбон(\(II\)) оксид, або чадний газ

CO

, нітроген(\(I\)) оксид

N_{2} O

та нітроген(\(II\)) оксид

NO

Номенклатура оксидів

Для назви сполуки оксиду спочатку вказують елемент, що входить до складу оксиду у називному відмінку, потім додают слово «оксид»:

наприклад:

{Na}_{2} O

— натрій оксид,

{Al}_{2} O_{3}

— алюміній оксид.

Якщо елемент, який утворює оксид, має змінну ступінь окиснення (або валентність), то в назві оксиду вказується його ступінь окиснення римською цифрою в дужках відразу після назви (без пробілу).

Наприклад:

{Cu}_{2} O

— купрум(\(I\)) оксид,

CuO

— купрум(\(II\)) оксид,

FeO

— ферум(\(II\)) оксид,

{Fe}_{2} O_{3}

— ферум(\(III\)) оксид,

{Cl}_{2} O_{7}

— хлор(\(VII\)) оксид.

Інколи використовують й інші найменування оксидів.

За кількістю атомів Оксигену: якщо оксид містить лише один атом Оксигену, то його називають монооксидом або моноокисом, якщо два — диоксидом або двоокисом, якщо три — то триоксидом або триокисом, тощо.

Наприклад: карбон монооксид