Теорія:

Оксидами називають складні речовини, які складаються з двох хімічних елементів, одним з яких є Оксиген. 
В оксидах хімічний елемент Оксиген має валентність \(ІІ\), ступінь окиснення \(-2\).
 
Оксиди — досить поширений в природі клас сполук. Вони знаходяться в повітрі, поширені в гідросфері і літосфері.
 
Приклади оксидів:
 
H2O — гідроген оксид або вода.
На Землі вода зустрічається у всіх трьох агрегатних станах — газоподібному (водяна пара), рідкому і твердому (лід, сніг). На долю води також припадає значна частина маси живих організмів.
 
voda.jpgpar.jpgled.jpg
Агрегатні стани води
  
CO2 — карбон(\(IV\)) оксид, двоокис карбону або вуглекислий газ.
Як ви вже знаєте, вуглекислий газ потрібен зеленим рослинам для фотосинтезу. Карбон(\(IV\)) оксид, що знаходиться у твердому агрегатному стані, називають сухим льодом.
 
dryice_slabs.jpg
Твердий карбон(\(IV\))оксид — сухий льод
  
schema_fotosinteza1.jpg 
Процес фотосинтезу
 
CO — карбон(\(II\)) оксид, монооксид карбону, чадний газ.
Домішка цієї дуже отруйної речовини може міститися в повітрі. Основним джерелом забруднення повітря чадним газом є транспорт. Чадний газ утворюється в результаті неповного згоряння палива. Цей оксид може утворюватися і під час пожеж.
 
CO_1.jpgCO_2.jpeg
Утворення вуглекислого газу
  
Fe2O3 — ферум(\(III\)) оксид.
У природі цей оксид зустрічається у вигляді мінералу гематиту. Він є основою руди, яку називають червоним залізняком.
 
Fe2O3.jpgFe2O3_1.JPG
Червоний залізняк
  
SiO2 — силіцій оксид.
У природі зустрічається у вигляді кварцевого піску, кварцу, гірського кришталю.
 
quartzSand.jpgSiO2_1.jpgcristal.png
Силіцій оксид 
Класифікація оксидів
Оксиди прийнято групувати в залежності від їх здатності реагувати з кислотами і основами. Розрізняють три найважливіші групи оксидів: основні, кислотні та амфотерні. Їх відносять до солетворних оксидів. Існують також оксиди, які називають несолетворними.
  • Основні оксиди
Основними називають оксиди, які реагують з кислотами, утворюючи сіль і воду.
Основні оксиди утворюються хімічними елементами — металами. Як правило, ступінь окиснення елемента, що утворює основний оксид, є невисокою: \(+1\) або \(+2\).
Приклади основних оксидів: натрій оксид Na2O, купрум(\(II\)) оксид CuO.
  • Кислотні оксиди
Кислотними називають оксиди, які реагують з основами, утворюючи сіль і воду.
Кислотні оксиди утворюють елементи — неметали. Наприклад, сульфур(\(VI\)) оксид SO3, нітроген(\(IV\)) оксид NO2.
Кислотні оксиди можуть бути утворені і металічними хімічними елементами, в яких вони проявляють ступінь окиснення від \(+5\) до \(+8\). Наприклад, хром(\(VI\)) оксид CrO3 і манган(\(VII\)) оксид Mn2O7.
  • Амфотерні оксиди
Амфотерними називають оксиди, які реагують як з кислотами, так і з основами, утворюючи солі.
Амфотерні властивості проявляє цинк оксид ZnO, алюміній оксид Al2O3, берилій оксид BeO.
 
Якщо металічний елемент має змінну валентність (проявляє кілька ступенів окиснення), то з усіх утворених ним оксидів, амфотерними властивостями володіють ті, в яких цей елемент має проміжну валентність (проміжну ступінь окиснення).
Наприклад, хром може бути двохвалентним, трьохвалентним і шестивалентним.
Амфотерними властивостями володіє саме хрому(\(III\)) оксид Cr2O3.
  • Несолетворні оксиди
Несолетворними називають оксиди, які при звичайних умовах не взаємодіють ні з кислотами, ні з основами.
Таких сполук всього три: карбон(\(II\)) оксид, або чадний газ CO, нітроген(\(I\)) оксид N2O та нітроген(\(II\)) оксид NO.
 
Номенклатура оксидів
Для назви сполуки оксиду спочатку вказують елемент, що входить до складу оксиду у називному відмінку, потім додают слово «оксид»:
наприклад: Na2O — натрій оксид, Al2O3 — алюміній оксид.
 
Якщо елемент, який утворює оксид, має змінну ступінь окиснення (або валентність), то в назві оксиду вказується його ступінь окиснення римською цифрою в дужках відразу після назви (без пробілу).
Наприклад: Cu2O — купрум(\(I\)) оксид, CuO — купрум(\(II\)) оксид, FeO — ферум(\(II\)) оксид, Fe2O3 — ферум(\(III\)) оксид, Cl2O7 — хлор(\(VII\)) оксид.
  
Інколи використовують й інші найменування оксидів.
За кількістю атомів Оксигену: якщо оксид містить лише один атом Оксигену, то його називають монооксидом або моноокисом, якщо два — диоксидом або двоокисом, якщо три — то триоксидом або триокисом, тощо.
Наприклад: карбон монооксид CO, карбон двоокис CO2, сульфур триоксид SO3.
 
Також поширені історично сформовані (тривіальні) назви оксидів, наприклад, чадний газ CO, сірчаний ангідрид SO3, тощо.