Розташування орбіталей на підрівнях
В електронно-графічних формулах \(s-\)орбіталь позначають одним квадратиком:
Максимальна кількість електронів на одному \(s-\)підрівні — \(2\).
У \(р-\)електронів електронні хмари можуть бути розташовані по осях \(x\), \(y\) і \(z\) , тобто існують , і орбіталі. Тому на \(p-\)підрівні в електронно-графічних формулах малюють три клітинки:
Максимальна кількість електронів на одному \(p-\)підрівні — \(6\).
Для \(d-\)електронів існує п'ять можливих розташувань \(d-\)орбіталей:
Максимальна кількість електронів на одному \(d-\)підрівні — \(10\).
Для \(f-\)електронів існує сім можливих розташувань \(f-\)орбіталей:
Максимальна кількість електронів на одному \(f-\)підрівні — \(14\).
Якщо в атомі заповнюється \(p-\), \(d-\) або \(f-\)підрівні, то розподіл електронів відбувається наступним чином: спочатку в кожну клітинку пишуть по одному електрону:
Потім, під час подальшого заповнення, дописують по другому електрону у кожну клітинку з протилежним спіном:
Кількість електронів на зовнішньому рівні атома елемента головної підгрупи дорівнює номеру групи, у якій міститься елемент.