Теорія:

Розташування орбіталей на підрівнях
В електронно-графічних формулах \(s-\)орбіталь позначають одним квадратиком:
 
квадрат_порожній.jpg
 
Максимальна кількість електронів на одному \(s-\)підрівні — \(2\).
 
У \(р-\)електронів електронні хмари можуть бути розташовані по осях \(x\), \(y\) і \(z\) , тобто існують px, py і pz орбіталі. Тому на \(p-\)підрівні в електронно-графічних формулах малюють три клітинки:
 
р-комірка.jpg
 
Максимальна кількість електронів на одному \(p-\)підрівні — \(6\).
 
Для \(d-\)електронів існує п'ять можливих розташувань \(d-\)орбіталей:
d-орбиталь2.jpg
 
Максимальна кількість електронів на одному  \(d-\)підрівні — \(10\).
 
Для \(f-\)електронів існує сім можливих розташувань \(f-\)орбіталей:
 
f-орбиталь2.jpg
 
Максимальна кількість електронів на одному \(f-\)підрівні — \(14\).
 
Якщо в атомі заповнюється \(p-\), \(d-\) або \(f-\)підрівні, то розподіл електронів відбувається наступним чином: спочатку в кожну клітинку пишуть по одному електрону:
 
p-3 електрони.jpg
 
Потім, під час подальшого заповнення, дописують по другому електрону у кожну клітинку з протилежним спіном:
 
p-6 електронів.jpg
 
Кількість електронів на зовнішньому рівні атома елемента головної підгрупи дорівнює номеру групи, у якій розташований елемент.