Органічних речовин відомо майже тридцять мільйонів. Для того, щоб розібратися у всьому їх різноманітті, використовують класифікацію.
В основу сучасної класифікації органічних сполук покладено дві ознаки:
- будова Карбонового скелету молекули;
- наявність у молекулі функціональних груп.
За будовою Карбонового ланцюга усі сполуки ділять на аліфатичні (з незамкненим ланцюгом атомів Карбону) і циклічні (із замкнутим в цикл Карбоновим скелетом).
Аліфатичні сполуки можуть мати різну будову Карбонового ланцюга.
Серед циклічних речовин виділяють Карбоциклічні (в циклі лише атоми Карбону) і гетероциклічні (крім Карбону у циклі містяться атоми Оксигену або Нітрогену).
Атоми Оксигену та Нітрогену до складу органічних речовин входять у вигляді функціональних груп.
Функціональна група — це група атомів, яка визначає властивості речовини.
За наявністю функціональної групи виділяють вуглеводні (складаються з атомів Карбону і Гідрогену) та їх похідні.
З урахуванням зв'язків між атомами Карбону органічні речовини поділяють на насичені (з одинарними зв'язками між атомами Карбону) і ненасичені (з подвійними і потрійними зв'язками).
Серед похідних вуглеводнів можна виділити Оксигеновмісні і Нітрогеновмісні (містять у молекулах третій елемент).
В залежності від складу функціональної групи серед похідних виділяють:
- спирти ;
- карбонові кислоти ;
- аміни , та інші класи речовин.