1. Типи середовищ водних розчинів

Вода є слабким електролітом. При кімнатній температурі з ${10}^8$ молекул води лише одна молекула води розпадається на йони.

Спрощене рівняння дисоціації води має вигляд:

${Н}_2О$ $\underset{}{\overset{}{\rightleftarrows }}$ ${Н}^{+}$ \(+\) ${\mathit{ОН}}^{-}$.

Оскільки при дисоціації молекули води утворюються і катіон Гідрогену, і гідроксид-аніон, можна стверджувати, що вода є амфотерним електролітом.

 

У чистій воді концентрація йонів Гідрогену дорівнює концентрації гідроксид-іонів. Катіони Гідрогену та гідроксид-аніони нейтралізують одне одного, тому таке середовище прийнято вважати нейтральним.

 

Концентрація йонів Гідрогену та гідроксид -іонів становить ${10}^{-7}$ моль/л.

Використання таких чисел є незручним, тому частіше використовується інша одиниця виміру концентрації йонів Гідрогену — водневий показник \(рН\).

\( \)

Розрізняють три основні типи середовищ водних розчинів:

1. Нейтральне середовище — середовище, у якому концентрація йонів Гідрогену дорівнює концентрації гідроксид-іонів (рН \(=\) \(7\)).
2. Кисле середовище — середовище, у якому концентрація йонів Гідрогену більша за концентрацію гідроксид-іонів (рН \(<\) \(7\)).
3. Лужне середовище  — середовище, у якому концентрація йонів Гідрогену менша концентрації гідроксид-іонів (рН \(>\) \(7\)).

При значеннях водневого показника рН: