Іменник — це самостійна частина мови, що називає особу, предмет, явище, поняття й відповідає на питання хто? що?
Приклад:
Брат, подруга, вічність, родина, любов, дощ, хурделиця, щастя.
Іменники належать до певного роду, змінюються або не змінюються за числами (однина й множина) й відмінками. За належністю до роду та за відмінковими закінченнями поділяються на чотири відміни.
Приклад:
Сопілка, асфальт, золото; пастух — пастуха, пастухові, пастухи; кредо, місис, радіо.
У реченні іменники можуть виконувати будь-яку синтаксичну роль.
Приклад:
Любов неповторна — моя валторна. Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замели... (Л. Костенко)
Групи іменників за значенням
