Теорія:

Чимало іменників  є запозиченими. Вони зберегли граматичні ознаки рідної мови, тому не змінюються за відмінками й числами. Визначити рід допоможуть такі правила.
До жіночого роду належать невідмінювані іменники, що називають осіб жіночої статі, риб, мови.
Приклад:
Леді, мадам, міс, місис, фрау; івасі, путасу, фугу; суахілі, комі.
До чоловічого роду належать невідмінювані іменники, що називають  осіб чоловічої статі, професії, вітри, тварин.
Приклад:
Месьє, портьє, конферансьє, аташе, імпресаріо, маестро, рефері; грего, майстро, сироко, торнадо; жако, фламінго, поні,  АЛЕ цеце (муха) — ж. р.
До середнього роду належать назви неістот.
Приклад:
Амплуа, лібрето, кашне, таксі, радіо, желе, суфле, тирамісу, АЛЕ авеню (вулиця), боржомі (вода), кольрабі, броколі (капуста), салямі (ковбаса) — ж. р.
Іменники візаві, протеже, хіпічоловічого  й жіночого роду.
Зверни увагу!
Іменники вино, ситро, пальто відмінюємо.
Рід власних невідмінюваних назв іншомовного походження визначаємо за родовою ознакою.
Приклад:
Конго (ріка, країна) — ж. р., «Таймс» (газета) — ж. р.;  Борнео (острів) — ч. р.; Торонто (місто) — с. р.
Зверни увагу!
Рід деяких невідмінюваних іменників залежить від їхнього значення: великий боа (удав) — пишне боа (жіночий шарф із пір’я або хутра); широка Міссурі (річка) — багатий Міссурі (штат).

Визначити рід у такому випадку можна за змістом речення.