В українській мові більшість іменників має дві форми — однину й множину: рік — роки, гірлянда — гірлянди, вікно — вікна.
 
Проте частина іменників уживається тільки в однині (Марс, пихатість, вапно) або тільки в множині (Моринці, джинси, пахощі).
Іменники, що вживаються тільки в однині
  • абстрактні іменники: співчуття, уява, байдужість, непередбачуваність, широчінь; 
     
  • збірні іменники, що означають сукупність осіб або подібних предметів: колосся, листя, юнь, апаратура, городина, хмиз;
     
  • речовинні іменники: кисень, олово, срібло, пісок, горох;
     
  • власні назви людей, тварин, планет, географічні й інші поняття: Ганна, Олег, Пирятин, Мурчик, готель «Україна», Юпітер, Еверест, Ніагара.
Зверни увагу!
Деякі іменники з речовинним значенням, що мають форму тільки однини, можуть означати види, сорти маси, речовини чи матеріалу або їх велику кількість, а також терміни. Тоді їх вживаємо в множині.

Мінеральні солі, фруктові соки, цілинні землі, ефірні масла, мінеральні води, весняні води, великі сніги, неосяжні пшениці,  безмежні жита, сипучі піски, шуми й болі в серці.
Іменники, що вживаються лише у формі однини, можуть використовуватися у формі множини:
  • якщо вони передають узагальнення на основі характерних ознак, пов’язаних із відповідними власними назвами: Гей, нові Колумби й Магеллани, напнемо вітрила наших мрій! (В. Симоненко);
     
  • якщо географічні назви вжиті в переносному значенні (у такому разі їх пишемо з малої літери): височіли еверести побутових відходів.
Іменники, що вживаються тільки в множині
  • назви будівель та їхніх частин: ворота, двері, сходи;
     
  • назви знарядь праці й предметів домашнього вжитку: ваги, вила, граблі, сани, лижі;
     
  • назви парних предметів і частин тіла: в’язи, груди, ножиці, окуляри, обценьки, лаштунки;
     
  • назви взуття й одягу: бриджі, бутси, мокасини, панталони, джинси,  штани;
     
  • назви речовини, матеріалу, продуктів: вершки, дрова, консерви, солодощі, ласощі, макарони, прянощі, чипси, дріжджі, парфуми;
     
  • назви відрізків часу, свят, обрядів, дій, що повторюються: іменини, канікули, святки, хрестини,  оглядини, переговори, перегони, роковини, сутінки;
     
  • назви ігор, дій та процесів: відвідини, вечорниці,  дебати, жмурки, посиденьки, пустощі, хвастощі, шашки;
     
  • назви почуттів, емоцій, станів: труднощі, заздрощі, радощі;
     
  • власні географічні назви: Анди, Прилуки, Мінеральні Води, Бровари.
Зверни увагу!
Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається тільки синтаксично (за змістом речення).
 
Це  манго було недозріле. На полиці лежали чудові  манго.
Деякі іменники (гуси, діти, кури, люди) мають форму однини, але від інших основ: гуска, дитина, курка, людина.
Збірні іменники
Окремим видом іменників є слова, що означають невизначену кількість однакових предметів, які існують у певній сукупності. Це збірні іменники: волосся, лушпиння, начиння.
Зверни увагу!
Їхнє лексичне значення таке ж, як і названих предметів, але  вони відрізняються морфологічно: одиничні іменники — чоловічого роду другої відміни з нульовим закінченням  (прилад, колос, камінь), а збірні — це іменники середнього роду другої відміни із закінченням -я: приладдя, колосся, каміння.

Вони означають не один предмет, а багато таких самих предметів і  за значенням наближаються до форм множини, хоча мають тільки форму однини. Тому слід уникати помилкових сполучень таких іменників з прикметниками у формі множини: канцелярські приладдя, міцні коріння, запашні зілля.

Правильно: канцелярське приладдя, міцне коріння, запашне зілля.