Морфологія (грецьк. morphe — форма та logos — слово, учення) — розділ мовознавства, що вивчає граматичні особливості частин мови.
Самостійні (повнозначні) частини мови
- Іменник називає предмет, явище, істоту (хто? що?), має граматичні категорії роду, числа, відмінка: багаття, комфорт, дощ, сестра, громадяни.
- Прикметник указує на ознаку, належність комусь або чомусь (який? чий?), має граматичні категорії роду, числа, відмінка, ступені порівняння: гострий, ретельний, дідусів, найдобріший.
- Числівник указує на кількість, порядок при лічбі (скільки? котрий?), має граматичну категорію відмінка: дванадцять, одна друга, тисяча, сто двадцять сьомий.
- Займенник указує на предмет, ознаку, належність, але не називає їх (хто? що? який? котрий?), має граматичні категорії роду, числа, відмінка: ти, вони, себе, цей, усякий, хто.
- Дієслово називає дію, стан людини чи природи, ознаку за дією (що робити? що робили? що робитиме? що зробивши? який?), має граматичні категорії особи, числа, роду, виду, часу: знати, спілкувалися, розуміючи, обмежений.
- Прислівник називає ознаку дії, стан предмета, ознаку якості(як? де? звідки? наскільки?), характерна ознака — незмінюваність, має ступені порівняння: голосно, неймовірно, спозаранку, кудись, звідтіля.
Службові частини мови
- Прийменник указує на відношення між словами (вживається при іменнику або займеннику): по, через, від, з-під.
- Сполучник сполучає однорідні члени речення, частини складного речення: та, чи, дарма що, хоч, якби.
- Частка надає додаткові смислові відтінки, використовується для творення нових форм: не, ні, чи, будь-,-небудь, таки, де-, аби-.
- Вигук — особлива частина мови. Виражає почуття, волевиявлення, передає звуки природи: ой, ай-ай-ай, ква-ква, бульк; Бувай!
Морфологічна помилка
Кожна самостійна частина мови має свої граматичні категорії, ознаки: рід, число, відмінок, особу, дієвідміну тощо.
Усталені правила вживання цих категорій називаються морфологічними нормами.
Відхилення від норм називають морфологічною помилкою.
До найпоширеніших морфологічних помилок належать:
- уживання одного роду замість іншого: широка степ (замість широкий степ);
- уживання однієї відмінкової форми замість іншої: по воротам (замість по воротах);
- відмінювання невідмінюваних слів: у кіні (замість у кіно);
- порушення норм утворення ступенів порівняння прикметників: більш легше завдання (замість більш легке завдання), сама висока гора (замість найвища гора);
- уживання закінчень м’якої групи замість твердої: зворотній відлік (замість зворотний відлік);
- неправильне творення форм числівників: семиста (замість семисот);
- уживання дійсного способу дієслова замість наказового: пішли в кафе (замість ходімо в кафе);
- використання частки давай(те) для творення форм наказового способу дієслова: давайте розкажемо (замість розкажімо);
- сплутування дієвідмін дієслова: ходють (замість ходять).