Теорія:

Морфологія (грецьк. morphe — форма та logos — слово, учення) — розділ мовознавства, що вивчає граматичні особливості частин мови.
Самостійні (повнозначні) частини мови
  1. Іменник  називає предмет, явище, істоту (хто? що?), має граматичні категорії  роду, числа, відмінка: багаття, комфорт, дощ, сестра, громадяни.
     
  2. Прикметник указує на ознаку, належність комусь або чомусь (який? чий?), має граматичні категорії  роду, числа, відмінка, ступені порівняння: гострий, ретельний, дідусів, найдобріший.
     
  3. Числівник указує на  кількість, порядок при лічбі (скільки? котрий?), має граматичну категорію відмінка: дванадцять, одна друга, тисяча, сто двадцять сьомий.
     
  4. Займенник  указує на предмет, ознаку, належність, але не називає їх (хто? що? який? котрий?),  має граматичні категорії  роду, числа, відмінка: ти, вони, себе, цей, усякий, хто.
     
  5. Дієслово називає дію, стан людини чи природи, ознаку за дією (що робити? що робили?  що робитиме? що зробивши? який?), має граматичні категорії особи, числа, роду, виду, часу: знати, спілкувалися, розуміючи, обмежений.
     
  6. Прислівник називає ознаку дії, стан предмета, ознаку якості(як? де? звідки? наскільки?), характерна ознака — незмінюваність, має ступені порівняння: голосно, неймовірно, спозаранку, кудись, звідтіля.
Службові частини мови
  1. Прийменник указує на відношення між словами (вживається при іменнику або займеннику): по, через, від, з-під.
     
  2. Сполучник  сполучає однорідні члени речення, частини складного речення: та, чи, дарма що, хоч, якби.
     
  3. Частка надає додаткові смислові відтінки, використовується для творення нових форм: не, ні, чи, будь-,-небудь, таки, де-, аби-.
     
  4. Вигук — особлива частина мови. Виражає  почуття, волевиявлення, передає звуки природи: ой, ай-ай-ай, ква-ква, бульк; Бувай!
Морфологічна помилка
Кожна самостійна частина мови має свої граматичні категорії, ознаки: рід, число, відмінок, особу, дієвідміну тощо.
 
Усталені правила вживання цих категорій називаються морфологічними нормами.
 
Відхилення від  норм називають морфологічною помилкою.
До найпоширеніших морфологічних помилок належать:
  • уживання одного роду замість іншого: широка степ (замість широкий степ);
     

  • уживання однієї відмінкової форми замість іншої: по воротам (замість по воротах);
     

  • відмінювання невідмінюваних слів: у кіні (замість у кіно);
     

  • порушення норм утворення ступенів порівняння прикметників: більш легше завдання (замість більш легке завдання), сама висока гора (замість найвища гора);

  • уживання закінчень м’якої групи замість твердої: зворотній відлік (замість зворотний відлік);
     

  • неправильне творення форм числівників: семиста (замість семисот);
     

  • уживання дійсного способу дієслова замість наказового: пішли в кафе (замість ходімо в кафе);
     

  • використання частки давай(те)  для творення форм наказового способу дієслова: давайте розкажемо (замість розкажімо);
     

  • сплутування дієвідмін дієслова: ходють (замість ходять).