Теорія:

До ІV відміни належать іменники середнього роду двох типів:
  • із закінченнями -а, -я, що у формах родового, давального та місцевого відмінків набувають суфіксів -ат-, -ят- перед закінченням: маля (маляти, маляті, (на) маляті), дівча (дівчати, дівчаті, (на) дівчаті), порося (поросяти, поросяті, (на) поросяті);
     
  • із закінченням -я, які мають два варіанти відмінювання: із суфіксом - ен- у формах родового, давального та місцевого відмінків і без такого суфікса: вим’я (вим’я/вимені, вим’ю/вимені, вим’ям/вименем, (на) вим’ї/вимені).
Іменників другого типу небагато.
 
Іменники, що при відмінюванні одержують суфікс -ат- (-ят-), становлять в українській мові численну групу. За лексичним значенням — це назви малих істот (дітей, молодих тварин і птахів).
Приклад:
Козеня, лоша, курча, горобеня, порося, ягня, кошеня, каченя, маля, немовля, дівча.
Сюди належать і назви малих предметів (санчата) чи пестливі назви частин тіла (оченята, ноженята, рученята). Уживаються такі іменники тільки у формі множини.
Зверни увагу!
Одержавши суфікс -к(о), іменники на означення молодих і малих тварин переходять до другої відміни: телятко, кошенятко, поросятко.
У назвах тварин знахідний відмінок множини може бути рівний називному або родовому: пасу телят або пасу телята.
Зразки відмінювання іменників ІV відміни
                   Однина                                                                     Множина
Знімок екрана 2021-04-29 150111.png