Теорія:

До ІІ відміни належать іменники чоловічого роду на -о та з нульовим закінченням, а також іменники середнього роду на -о, -е, -я.
Приклад:
Березень, полин, спокій, батько, Павло, Дніпро, озеро, печиво, море, збіжжя.
Закінчення іменників чоловічого роду ІІ відміни в родовому відмінку
У формі родового відмінка однини іменники чоловічого роду мають закінчення -а, -я і -у, -ю: квадрата, Івана, професора, екскаватора, каменя і виду, синтезу, шоколаду, каменю
 
Вибір закінчення залежить від значення слова (див. наступну теорію).
У формі родового відмінка множини іменники ІІ відміни мають нульове закінчення або -ів (-їв).
Приклад:
Вагання — вагань, озера — озер, пальто — пальт, дослідження — досліджень; дядьки — дядьків, метри — метрів,  кілограми — кілограмів, моря — морів, прислів'я — прислів’їв, хутра — хутер, яйця — яєць, гасла — гасел, дена (від дно) — ден, весла — весел, брелоки — брелоків.
Закінчення -ей мають слова гостей, грошей, коней, очейвіч), плечейпліч) та зрідка ушей (переважно — вух).
Деякі іменники мають паралельні закінчення: ват — ватів, кіловат — кіловатів, чобіт — чоботів, раз — разів.
Зверни увагу!
Закінчення може змінювати значення слів і словосполучень.

ПОРІВНЯЙ: Вісім  чоловік і чоловік вісім має значення «вісім осіб», а вісім чоловіків — «вісім осіб чоловічої статі».
Нульове закінчення мають іменники, що втрачають суфікс -ин у множині: болгарин — болгар, громадянин — громадян, селянин — селян, татарин — татар, АЛЕ  грузинів, осетинів, вірменів.
Закінчення  іменників чоловічого роду давального відмінка
У формі давального відмінка однини іменники чоловічого роду, а також середнього роду із суфіксом -к- зі зменшено-пестливим значенням мають паралельні закінчення -ові, -еві , -єві або -у,-ю.
Приклад:
Велетень — велетневі, велетню, директор — директорові, директору, майстер — майстрові, майстру, дитятко — дитяткові, дитятку.
Зверни увагу!
Коли в тексті уживаються поряд кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення одноманітних відмінкових закінчень треба спочатку використовувати закінчення -ові, -еві (-єві), а потім — -у (-ю): Геннадієві Михайловичу Стороженку, Данилюкові Олегу Васильовичу, панові майору.
Закінчення -у, -ю мають іменники середнього роду: святу, прізвищу, умінню, руків'ю.

У деяких іменниках можливі варіантні закінчення: лиху, лихові; місту, містові; озеру, озерові; серцю, серцеві.
Закінчення іменників  знахідного відмінка однини
У формі знахідного відмінка однини іменники чоловічого роду, що позначають істот, мають такі самі закінчення, що й у родовому: академіка, пана,  Петра.
Усі  іменники чоловічого роду, що позначають неістот, а також іменники середнього роду в знахідному відмінку мають ту саму форму, що й у називному: ґрунт, інститут, колір, пасмо, узбіччя, повернення.
Деякі іменники чоловічого роду (переважно назви побутових предметів, дерев, документів) можуть мати паралельні форми, спільні з формами або родового, або називного відмінка.
Приклад:
Посадив дуба й дуб; вивчив вірш і вірша, дописав листа й лист; купив ножа й ніж; застругав олівця й олівець; поставив чобота й чобіт; розгорнув довідник і довідника; уклав акта й акт.
Закінчення іменників орудного відмінка множини
У формі орудного відмінка множини іменники ІІ відміни мають закінчення -ами, -ями, -ми: шматками, учнями, родовищами, урвищами, роздоріжжями, піддашшями.
Зверни увагу!
Закінчення -ми мають (паралельно з формами -ами, -ями) такі іменники: гістьми — гостями, грішми — грошима, кіньми — конями, чобітьми — чоботами й чоботями, коліньми — колінами, колісьми — колесами, крильми — крилами.

Іменники око, плече мають в орудному відмінку множини закінчення -има: очима, плечима.
Закінчення іменників місцевого відмінка однини і множини
У формі місцевого відмінка однини паралельні закінчення -ові, еві (-єві) або -у (-ю) можуть мати:
  • назви істот чоловічого роду: на батькові — на батьку, на вчителеві — на вчителю;
     
  • назви істот середнього роду із суфіксом -к-: на теляткові — на телятку, на поросяткові — на поросятку, на хлоп’яткові — на хлоп’ятку;
     
  • назви неістот чоловічого та середнього роду із суфіксами -ик-, -ак-, -ок-, -к-, -к(о): у рушнику — у рушникові, на літаку — на літакові, на ліжку — на ліжкові, у стрибку — у стрибкові.
Іменники, що позначають істот (але не осіб), мають у місцевому відмінку однини поряд із закінченнями -ові, -еві (-єві) і закінчення -і (-ї): на китові — на киті, на лосеві — на лосі, на тигрові — на тигрі, на віслюкові — на віслюку.
Зверни увагу!
Закінчення -у (-ю) мають іменники чоловічого роду з односкладовою основою, якщо наголос у місцевому відмінку переходить на закінчення: у бою, на льоду, у соку, на шляху, на снігу, у яру, по даху.
Закінчення -і (-ї) мають назви неістот:
  • чоловічого роду (переважно безсуфіксні): у гурті,  на складі, у ґрунті, у возі, у комп'ютері, на поверсі, по асфальті,  у центрі;
     
  • середнього роду без суфікса -к-: у горі, у навчанні, на плечі, на узбіччі, при морі.
Зверни увагу!
Деякі безсуфіксні іменники чоловічого роду можуть мати паралельні закінчення -і (-ї) та -у (-ю), що залежить від місця наголосу в слові: у гАї — у гаЮ, у крАї — у краЮ, на тОрзі — на торгУ, у рОді — у родУ.
З прийменником по можуть уживатися паралельні закінчення -у (-ю) та -і (-ї): по Дніпру — по Дніпрі, по місту — по місті, по селу — по селі, по обличчю — по обличчі.

Для позначення часу використовуємо закінчення -і: по обіді, по закінченні, по завершенні.
У місцевому відмінку множини іменники ІІ відміни мають закінчення -ах, -ях.
Приклад:
На столах, по полях, на місцях, у будинках, у календарях, на чоботах (і чоботях), по селах.