Теорія:

Пароніми — це слова  подібні за звучанням,  але різні  за значенням. Вони переважно належать до однієї частини мови, мають однакові граматичні ознаки. Пароніми близькі до омонімів, але не тотожні з ними. Від синонімів відрізняються неможливістю заміни одного слова  іншим. Пароніми об'єднують у пари, рідко це можуть бути три й більше слова.

Перевірити значення паронімів можна за словниками, найповніший із них — Гринчишин Д. Г., Сербенська O.A. Словник паронімів української мови. К., 1986.
Приклад:
Колись були Орфеї, а тепер корифеї.
А як же він став корифеєм, як не був Орфеєм?
Сам Орфей не був корифей.
Він навіть не бував у Спілці.
Сидів собі і грав на сопілці (Ліна Костенко).
Зверни увагу!
Звукова близькість паронімів спричинює  неприпустиме вживання їх один замість одного, що веде до порушення мовної норми й спотворення змісту висловлювання.

Він не мав жодної  уяви про цю книжку (правильно — жодного уявлення). Не любив читати, тому мав бідне уявлення (правильно — бідну уяву).
Між паронімами можуть встановлюватися синонімічні (блискучий — лискучий, блукати — блудити, повноваження — уповноваження, особистий — особовий), антонімічні (прогресивний — регресивний, густо — пусто, іммігрант — емігрант) відношення. Та найбільше різних за значенням паронімів (віла — вілла, доля — воля).
Зверни увагу!
Пароніми  широко вживаються у мовленні для створення каламбурів (жартівливої гри слів). Багато їх у прислів'ях, приказках.

Правильно, є в мене зять. Треба і його взять (З виступу Тарапуньки). Ти йому про Тараса, а він тобі півтораста (Нар. творчість).
Джерела:
Українська мова (рівень стандарту) : підруч. для 10 кл. закл. загальн. середн. освіти / Олександр Авраменко. — К. : Грамота,
2018. — 208 с. : іл.
Вебсайт: http://ponomariv-kultura-slova.wikidot.com/paronimy (дата звернення 06. 09. 2020).