Теорія:

Дієприкметник — це особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією й відповідає на питання який? яка? яке? які?
Приклад:
Зібраний пазл, скошена трава, висохле болото, розорані поля.
Дієприкметники поєднують ознаки дієслова (доконаний і недоконаний вид, теперішній або минулий час) і прикметника (змінюються за родами, числами, відмінками).
Дієприкметники узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку: розплетена коса, розплетеної коси, розплетеній косі, розплетені коси, у розплетених косах.
У реченні дієприкметник найчастіше виступає в ролі означення, рідше — частиною складеного іменного присудка.
Приклад:
Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина (Олесь Гончар).  Се — щоденник. Тут і прибутки усякі записані (Панас Мирний).
За значенням дієприкметники поділяють на дві групи: активні й пасивні.
Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує сам предметлежачий (хворий), синіючий (горизонт), посивіле (волосся).
Активні дієприкметники утворюємо так:
  • теперішній час — за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч-): киплячий, нев'янучий;

  • минулий час — за допомогою суфікса -л-: розімлілий, замерзлий.
Зверни увагу!
При творенні активних дієприкметників минулого часу суфікс -ну- основи інфінітива випадає: загуснути — загуслий, розбухнути — розбухлий.
Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку хтось виконує над предметомтушковане (мамою) м'ясо, прив'язаний (мною) човен.

Їх утворюють за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-.

Пасивні дієприкметники мають форми лише минулого часу.
Зверни увагу!
Активних дієприкметників теперішнього часу в українській мові мало, їх переважно вживають у наукових текстах (лежачі хворі, летюча миша, горючі сланці), а також у художньому стилі: Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча (І. Котляревський).
Форм типу будуючий, чистящий, бастуючий в українській мові немає. Активні дієприкметники  використовують у сучасній мові обмежено.
Замість них варто вживати:
  • іменник: наглядач, початківець, працівник (не наглядаючий, не початкуючий, не працюючий);
  • іменник-прикладку: компанія-конкурент (не конкуруюча компанія);
  • прикметник: охочий, пояснювальний, каральний (не бажаючий, не пояснюючий, не караючий);
  • описову конструкцію (підрядне речення): той, що тримає; той, що висаджує (не тримаючий, не висаджуючий);
  • синонім: чинне законодавство (не діюче законодавство);
  • словосполучення з відповідним змістом: з повагою до вас (не поважаючий вас).
В українській мові є окремі дієприкметники на -учий (-ючий), -ачий (-ячий), що стали прикметниками, тобто вказують на постійну ознаку: співучий, живучий, родючий, палючий, кусючий, лежачий, ходячий, зрячий/незрячий, терплячий.
Приклад:
Під лежачий камінь вода не тече; лежачого не б’ють; родючі ґрунти, кусючий ґедзь, ходяча енциклопедія; АЛЕ місто, що потерпає від стихійного лиха, а не терпляче від стихійного лиха місто.