Теорія:

Прислівник — це самостійна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки й відповідає на питання як? де? куди? коли? чому? навіщо?
Приклад:
Тихо, уважно, здалеку, учора, спросоння, навмисне.
Розряди прислівників за значенням:
  • якісно-означальні: тихо, лагідно;

  • кількісно-означальні (міри й ступеня): дочиста, двічі, трохи;

  • способу дії: пошепки, мовчки;

  • місця дії, напрямку: туди, знизу, здалеку;

  • часу: учора, завжди;

  • причини: зопалу, зозла;

  • мети: навмисне, напоказ;

  • ознака ознаки чи предмета (пояснює іменник): кава  по-турецьки, качка по-пекінськи.
У реченні прислівник найчастіше виступає обставиною, інколи — присудкомбезособових реченнях), а також — означенням (запитання ставимо від іменника).
Приклад:
Повернуся додомузавтраТихо в лісі. Дорога ліворуч вимощена бруківкою.
Форми вищого й найвищого ступенів порівняння прислівників утворюють так само,  як і відповідні форми якісних прикметників, від яких вони походять: глибоко (від глибокий) — глибше, більш глибоко, найглибше, найбільш глибоко.
Знімок екрана 2021-06-14 225316.png
При творенні форм ступенів порівняння прислівників відбуваються ті ж самі зміни, що й у прикметниках: високо — вище, вузько — вужче, дужо — дужче, широко — ширше.
Зверни увагу!
Не творять ступенів порівняння прислівники з префіксами пре-, за-, суфіксами -ень-, -есеньк-: препогано, забагато, тепленько, тихесенько.
Значення вищого ступеня можна посилити словами значно, набагато, куди, трохи: значно лівіше, набагато краще, куди глибше, трохи пізніше.

Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайкраще, щонайглибше.