Прислівник — це самостійна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки й відповідає на питання як? де? куди? коли? чому? навіщо?
Приклад:
Тихо, уважно, здалеку, учора, спросоння, навмисне.
Розряди прислівників за значенням:
- якісно-означальні: тихо, лагідно;
- кількісно-означальні (міри й ступеня): дочиста, двічі, трохи;
- способу дії: пошепки, мовчки;
- місця дії, напрямку: туди, знизу, здалеку;
- часу: учора, завжди;
- причини: зопалу, зозла;
- мети: навмисне, напоказ;
- ознака ознаки чи предмета (пояснює іменник): кава по-турецьки, качка по-пекінськи.
У реченні прислівник найчастіше виступає обставиною, інколи — присудком (у безособових реченнях), а також — означенням (запитання ставимо від іменника).
Приклад:
Повернуся додому завтра. Тихо в лісі. Дорога ліворуч вимощена бруківкою.
Форми вищого й найвищого ступенів порівняння прислівників утворюють так само, як і відповідні форми якісних прикметників, від яких вони походять: глибоко (від глибокий) — глибше, більш глибоко, найглибше, найбільш глибоко.
При творенні форм ступенів порівняння прислівників відбуваються ті ж самі зміни, що й у прикметниках: високо — вище, вузько — вужче, дужо — дужче, широко — ширше.
Зверни увагу!
Не творять ступенів порівняння прислівники з префіксами пре-, за-, суфіксами -ень-, -есеньк-: препогано, забагато, тепленько, тихесенько.
Значення вищого ступеня можна посилити словами значно, набагато, куди, трохи: значно лівіше, набагато краще, куди глибше, трохи пізніше.
Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайкраще, щонайглибше.
Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайкраще, щонайглибше.