Вставні конструкції (слова, словосполучення, речення) виражають ставлення мовця до сказаного. Вони не несуть нової інформації, а лише певним чином оцінюють або уточнюють основне повідомлення.
Приклад:
І був той хліб як Великодня паска. Щоправда, хрумтів на зубах пісок, але на нього не зважали (Ю. Мушкетик). Тут навіть повітря, здавалось, несло в собі золотисті відтінки (О. Гончар).
Вставні конструкції не є членами речення. На письмі їх відокремлюють комами, а в усному мовленні — паузами.
Групи вставних конструкцій за значенням
До вставних конструкцій також відносять етикетні формули: прошу, перепрошую, дякую, вибачте, на добраніч тощо.
Зверни увагу!
Не треба відокремлювати члени речення, співзвучні зі вставними словами.
Порівняй: Він не дитина, (що робить?) може дивитись гіркій правді у вічі (О. Гончар). Ця дівчинка жила, може, не в нашому часі і, може, не на нашій землі (В. Шевчук).
Якщо слово в реченні відповідає на питання, то воно не вставне й виділяти його комами не треба. Якщо не відповідає — то вставне і його виділяємо.
Інший спосіб перевірки: тільки вставні слова можна замінити такими безсумнівно вставними словами, як звісна річ, мабуть, я думаю, скажімо: По цих непролазних хащах, певно (мабуть), ніколи не ступала людська нога (М. Коцюбинський).
Порівняй: Він не дитина, (що робить?) може дивитись гіркій правді у вічі (О. Гончар). Ця дівчинка жила, може, не в нашому часі і, може, не на нашій землі (В. Шевчук).
Якщо слово в реченні відповідає на питання, то воно не вставне й виділяти його комами не треба. Якщо не відповідає — то вставне і його виділяємо.
Інший спосіб перевірки: тільки вставні слова можна замінити такими безсумнівно вставними словами, як звісна річ, мабуть, я думаю, скажімо: По цих непролазних хащах, певно (мабуть), ніколи не ступала людська нога (М. Коцюбинський).
Слова, що ніколи не бувають вставними: навіть, майже, приблизно, адже, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито, тобто, особливо.
Зверни увагу!
Слова однак (одначе) і проте на початку речення або частини складного речення є протиставними сполучниками, а не вставними конструкціями. У такому випадку їх можна замінити на синонімічний сполучник але.
Порівняй: На перший погляд задача здавалася легкою. Проте (але) мені довелося посидіти над нею кілька годин. Наступне схоже завдання, однак, я вирішив швидко й правильно.
Сполучник а (рідше але) належить до складу вставної конструкції.
Приклад:
А може, правду кажуть, що сьоме дитя в сім'ї — особливе? (М. Павленко)