Теорія:

Звертання — це слово (сполучення слів), що називає особу чи предмет, до яких спрямоване мовлення.
Приклад:
Вийди, дівчино, вийди, рибчино, вийди, серденя, утіхо моя! (Нар. творчість) О моя дитино! Вік твій — місяць май (О. Олесь).
Звертання може стояти на початку, в середині та в кінці речення. 
Зверни увагу!
Звертання не виступає членом речення, до нього не можна поставити запитання.
Звертання відокремлюють комами або знаком оклику.  Якщо звертання стоїть на початку або в кінці речення й вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а наступне слово пишеться з великої літери.
Приклад:
Кажи, ясний пане, нехай тепер запорожцям подають сметани! (С. Руданський) Друже любий, Абу-Касим! Бачиш, що за горе разом впало, наче з неба грім, на мій дім!  (І. Франко)
За структурою звертання бувають непоширені й поширені. Звертання, виражені одним словом, називаються непоширеними.
Приклад:
Лиш вуста дрижать гарячі: янголе, не впадь з плеча (І. Малкович).
Звертання, виражені кількома словами, називаються поширеними. Такі звертання можуть бути ускладнені прикладками, відокремленими означеннями, однорідними членами речення. Розділові знаки в такому випадку ставляться за загальними правилами.
Приклад:
Добридень вам, добрі люди! (С. Руданський) Гей, дівко-бранко, Марусю, попівно Богуславко! Почім ми можем знати, що в нашій землі християнській за день тепера? (Нар. творчість)
Зверни увагу!
Вигуки о, ой не відділяються від звертань, коли вони виконують роль підсилювальної частки.

О слово рідне! Орле скутий! (О. Олесь) Ой верше, мій верше, мій зелений верше (Нар. творчість).
Займенники ти і ви в будь-якому відмінку звертаннями не бувають, вони виконують роль підмета.
Приклад:
ти, дівчино, з горіха зерня (І. Франко). Де зараз ви, кати мого народу?  (В. Симоненко). Клянусь тобі, веселий світе, клянусь тобі, моє дитя (М. Рильський).
Звертання виражається іменником (або іншою частиною мови в значенні іменника) у формі кличного відмінка.
Зверни увагу!
Кличний відмінок мають тільки іменники чоловічого й жіночого роду в однині (виняток  пани — панове). Іменники в множині мають таку ж форму в кличному, як і в називному: дороги, друзі, пісні.