Теорія:

Національні особливості мови найвиразніше проявляються в побудові словосполучень, особливо із синтаксичним зв'язком керування.
Керування — синтаксичний зв’язок слів, при якому залежне слово має той відмінок, якого вимагає головне слово: дотримати (чого?) слова, зрадити (кого?) товариша.
Керування може бути прийменниковим (зробити відповідно до інструкції, сміятися з когось) і безприйменниковим (оволодіти знаннями).

Порушення норм керування — ознака низької мовної культури.
Зверни увагу!
ПРАВИЛЬНО
 
пробачте (кому?) йому
опанувати (що?) мову
ігнорувати (що?) попередження
завдати (чого?) збитків
набувати (чого?) імунітету
зазнати (чого?)  невдачі
сміятися (з кого?) з себе
радіти (з чого?)  з успіхів
легковажити (що?)  закони
запобігати (чому?) катастрофам
потребувати (чого?) допомоги
розмовляти українською
Іноді можливе варіативне керування: радіти з перемоги й радіти перемозі; багатий на копалини та багатий копалинами; чекати на тебе й чекати тебе.
Після прикметників типу швидкий, скупий, гострий, хворий тощо перед іменником вживається прийменник на: гострий на язик, скупий на емоції, хворий на бронхіт.
Якщо дієслово вжито із заперечною часткою не, то здебільшого воно вимагає від залежного слова родового відмінка, а не знахідного (не викликати довіри, не мати права).
Після прикметників у вищому ступені, якщо далі йде порівняння, вживаються прийменники від, за або сполучник ніж: тяжчий від заліза, дорожчий за честь.