Теорія:

Прикметники — це самостійна частина мови, яка вказує на ознаки та якості предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які?
Прикметники-синоніми звучать по-різному, але називають близькі або однакові ознаки.
Приклад:
Сердита, похмура, сварлива.
Зверни увагу!
Прикметники-синоніми різняться між со­бою відтінками значень, емоційним забарвленням, експре­сивністю, здатністю сполучатися з іншими словами.
Приклад:
Брудний — замурзаний, заяложений, каламутний, неприб­раний, нечистий.
Кажемо: замурзане обличчя, заяложений одяг, кала­мутна вода, неприбрана кімната, нечиста гра.
Синоніми об'єднуються в синонімічний ряд.
Синоніми використовують для підвищення виразності мови, що дозволяє уникати одноманітності.
Прикметники-антоніми вказують на протилежні ознаки.
Приклад:
Тепла — холодна.
До кожного прикметника можна підібрати тільки один антонім.
Зверни увагу!
Не можна вважати антонімами пару типу: гарна — негарна. Другий прикметник лише заперечує наявність ознаки у предмета.
Антоніми використовуються для чіткого розрізнення явищ або ознак; протиставлення, образності, багатства мовлення.
Антоніми, як і синоніми, належать до однієї частини мови.