Теорія:

Суфікс — це значуща частина слова, яка стоїть після кореня і слугує для утворення нових слів.
Приклад:
Рука — ручний, ручка, рученька, рученятко, приручений, заручитись.
Зверни увагу!
Для різних частин мови використовуємо різні суфікси:
  • -ар (-яр), -ич, -ець, -ин, -чшн, -иц(я), -ниц(я), -ець, -тель, -к(а), -ист, -іст є засобами творення іменників, що позначають осіб за родом їхньої діяльності, фахом: каменяр, доброволець, робітниця, цінитель, каратист.
     
  • -я-, -ав- (-яв-), -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- є засобами творення  прикметників: білявий, малесенький, тонюсінький.
     
  • -ськ-, -цьк-, -зьк- так само слугують для творення прикметників: український, козацький, празький.
     
  • -и-, -е-, -а-, -ва-, -ува-(-юва-) — творяться дієслова: рахувати, бореться.
     
  • -о, -є, -і -, -у  — прислівники: рано, вночі, спочатку.
Зверни увагу!
Крім того, суфікси надають емоційного забарвлення:
  • -ечк-, -еньк-, -оньк- — утворюємо пестливі слова: личечко, доленька, дівчинонька.
     
  • -ищ-, -иськ- — творимо слова зі значенням згрубілості: хмарисько, дубище.