Суфікс — це значуща частина слова, яка стоїть після кореня і слугує для утворення нових слів.
Суфікс позначаємо так: 
Зверни увагу!
Для різних частин мови використовуємо різні суфікси:
- -ар (-яр), -ич, -ець, -ин, -чшн, -иц(я), -ниц(я), -ець, -тель, -к(а), -ист, -іст є засобами творення іменників, що позначають осіб за родом їхньої діяльності, фахом: каменяр, доброволець, робітниця, цінитель, каратист.
- -я-, -ав- (-яв-), -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- є засобами творення прикметників: білявий, малесенький, тонюсінький.
- -ськ-, -цьк-, -зьк- так само слугують для творення прикметників: український, козацький, празький.
- -и-, -е-, -а-, -ва-, -ти, -ува-(-юва-) — творяться дієслова: рахувати, боротися.
- -о, -є, -і -, -у — прислівники: рано, вночі, спочатку.
Зверни увагу!
Крім того, суфікси надають емоційного забарвлення:
- -ечк-, -еньк-, -оньк-, -атк-, -ен-, -ець-, -инк-, -иц- — утворюємо пестливі слова: сонечко, доленька, дівчинонька, собачатко, слоненя, хлібець, хатинка, сестриця.
- -ищ-, -иськ-, -юр-, -юг- — творимо слова зі значенням згрубілості: хмарисько, дубище, собацюра, катюга.