Що таке префікс?
Пригадай! Префікс — це значуща частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для утворення нових і спільнокореневих слів: покривати, приносити, розгортати, розібгати, безкорисливий, зшити, зірвати, спитати.
В українській мові багато префіксів (на-, під-, від-, по- тощо), які не викликають труднощів у написанні й вимові. Та вживання деяких регулюється певними правилами.
Коли пишемо префікс з- , а коли — с- ?
В українській мові вживається префікс з- , який передаємо літерою \(з\) незалежно від вимови. Але перед п’ятьма звуками \([к]\), \([п]\), \([т]\), \([ф]\), \([х]\), що передаємо відповідно буквами \(к\), \(п\), \(т\), \(ф\), \(х\), позначаємо його буквою \(с\).
Приклад:
\(З\)рубати, \(з\)цідити, \(з\)ламати, \(с\)котитися, \(с\)питати, \(с\)формувати.
С З
К
П
Т } С
Ф
Х
Зверни увагу!
Запам'ятай таку фразу: \(К\)а\(Ф\)е «\(ПТ\)а\(Х\)». Перед цими приголосними пишемо префікс с-.
Префікси роз-, без-, через- завжди пишемо з літерою \(з\).
Чому в префіксах з'являється літера \(і\)?
Для милозвучності й полегшення вимови перед коренем, що починається кількома приголосними, з'являється звук \([і]\), який передаємо літерою \(і\). Так утворюються префікси розі-, зі-.
Приклад:
Розіслати, розірвати, зіставити, зіщулитись.