Характерною ознакою культури мовлення є дотримання норм орфоепії, тобто правильної вимови голосних і приголосних звуків.
Українській мові властива чітка вимова голосних звуків у наголошеній позиції й нечітка вимова голосних [е], [и], [о] у ненаголошеній.
images (43).jpg
Як вимовляємо ненаголошені [е], [и], [о]
  • Ненаголошений [е] вимовляємо з наближенням до [и]: серйо́зний  [сеирйо́зний], бе́шкет [бе́шкеит].
     
  • Ненаголошений [и] вимовляємо з наближенням до [е]: вида́ння  [виеда́ння], крице́вий [криеце́вий].
     
  • Ненаголошений [о] вимовляємо з наближенням до [у], якщо наступний склад  має наголошені [і], [у]: сопі́лка [соупі́лка], кожу́х [коужу́х].
Ці правила працюють лише в коренях слів. У закінченнях ненаголошені голосні вимовляємо чітко: ко́лесо [ко́леисо], ва́ги [ва́ги], жо́вте [жо́вте].
Ненаголошені голосні можна перевірити наголосом. 
 
 
Для цього потрібно змінити слово або дібрати  спільнокореневе так, щоб ненаголошений голосний [е] або [и] став наголошеним.
Приклад:
Голу́бка — го́луб; стежи́на — сте́жка; криви́й — кри́во.
Ненаголошені \([е]\), \([и]\), що не перевіряються наголосом
  • Пишемо е, якщо при змінюванні слова неясний звук випадає або чергується з і в закритому складі: вітер — вітру, попелу — попіл.
     
  • Пишемо е в кореневих буквосполученнях -ере-, -еле-: черемшина, оселедець, вересень.
     
  • Пишемо и в кореневих буквосполученнях -ри-, -ли- у словах:  гриміти, дрижати, кривавий, криниця, тривати, тривога.
     
  • Пишемо и в деяких дієсловах перед р, л, якщо далі є наголошений суфікс -а- (незважаючи на перевірне слово): здирати, хоч дерти; стирати, хоч терти; спиратись, хоч спертись.
Зверни увагу!
У деяких словах (переважно іншомовного походження) написання ненаголошеного голосного не можна перевірити: цемент, бензин, бетон, кишеня, пиріг, музика, метро.

У таких випадках користуємось орфографічним словником.
Джерела:
О.В. Заболотний, В.В. Заболотний. Українська мова. 5 кл.: підруч. для закл. заг. серед. освіти. Видання 2-е, доопрац. Київ: Генеза, 2018. 208 с.