Теорія:

Антоніми
Антоніми — це слова, що мають протилежне лексичне значення, указують на протилежні дії, ознаки, явища, поняття.
Приклад:
Стоятирухатися, сильнийслабкий, північпівдень, любовненависть.
Антоніми завжди виступають парами і є словами однієї частини мови: верхниз (іменник); лінивийроботящий (прикметник); угорууниз (прислівник), з — на (у) (прийменник). 
Багатозначні слова можуть мати кілька пар антонімів.
 
Бідний (убогий, нужденний) — багатий: бідний чоловік — багатий чоловік.
 
Бідний (нещасний) — радісний, задоволений: бідна дитина — весела (радісна) дитина.
 
Бідний (недостатній) — насичений, збагачений: бідна уява — насичена уява.
Зверни увагу!
Слова на зразок чесний — нечесний не є антонімами, бо перше слово вказує на наявність ознаки, а друге просто її заперечує.

Антонімічні пари складають слова типу доля — недоля, щастя — нещастя, тому що у цьому випадку префікс не- формує нове лексичне значення.

Антонімічні пари
можуть складати слова з однаковим коренем, але з префіксами, що мають протилежне значення: заходити — виходити, відпливти — припливти.
Зверни увагу!
Не є  антонімами слова на позначення осіб чоловічої й жіночої статі (чоловік — жінка, цап — коза, півень — курка).
Хоча вони й мисляться попарно, проте не взаємовиключаються, а зіставляються.
Роль антонімів
Антоніми використовуємо для чіткого розрізнення понять, явищ, ознак; висловлення протилежних думок; образності, багатства мовлення.
  
Антоніми широко вживаються в розмовному, художньому, публіцистичному стилях.
 
Антоніми є основою такого прийому, як оксюморон (оксиморон) — поєднання непоєднуваного, те, що в житті ніколи не може зустрітися, об'єднатися: гарячий лід, живий мрець.
Особливість оксиморона полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів. Такий троп часто використовують у літературі чи мовленні для комічного ефекту або підкреслення авторської оригінальності. Він роблять образ, характер персонажа  яскравішим, багатогранним.
  
Правильно, доречно вживати антоніми нам допоможуть  словники антонімів.