Антоніми
Антоніми — це слова, що мають протилежне лексичне значення, указують на протилежні дії, ознаки, явища, поняття.
Приклад:
Стояти — рухатися, сильний — слабкий, північ — південь, любов — ненависть.
Антоніми завжди виступають парами і є словами однієї частини мови: верх — низ (іменник); лінивий — роботящий (прикметник); угору — униз (прислівник), з — на (у) (прийменник).
Багатозначні слова можуть мати кілька пар антонімів.
Бідний (убогий, нужденний) — багатий: бідний чоловік — багатий чоловік.
Бідний (нещасний) — радісний, задоволений: бідна дитина — весела (радісна) дитина.
Бідний (недостатній) — насичений, збагачений: бідна уява — насичена уява.
Зверни увагу!
Слова на зразок чесний — нечесний не є антонімами, бо перше слово вказує на наявність ознаки, а друге просто її заперечує.
Антонімічні пари складають слова типу доля — недоля, щастя — нещастя, тому що у цьому випадку префікс не- формує нове лексичне значення.
Антонімічні пари можуть складати слова з однаковим коренем, але з префіксами, що мають протилежне значення: заходити — виходити, відпливти — припливти.
Антонімічні пари складають слова типу доля — недоля, щастя — нещастя, тому що у цьому випадку префікс не- формує нове лексичне значення.
Антонімічні пари можуть складати слова з однаковим коренем, але з префіксами, що мають протилежне значення: заходити — виходити, відпливти — припливти.
Зверни увагу!
Не є антонімами слова на позначення осіб чоловічої й жіночої статі (чоловік — жінка, цап — коза, півень — курка).
Хоча вони й мисляться попарно, проте не взаємовиключаються, а зіставляються.
Хоча вони й мисляться попарно, проте не взаємовиключаються, а зіставляються.
Роль антонімів
Антоніми використовуємо для чіткого розрізнення понять, явищ, ознак; висловлення протилежних думок; образності, багатства мовлення.
Антоніми широко вживаються в розмовному, художньому, публіцистичному стилях.
Антоніми є основою такого прийому, як оксюморон (оксиморон) — поєднання непоєднуваного, те, що в житті ніколи не може зустрітися, об'єднатися: гарячий лід, живий мрець.
Особливість оксиморона полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів. Такий троп часто використовують у літературі чи мовленні для комічного ефекту або підкреслення авторської оригінальності. Він роблять образ, характер персонажа яскравішим, багатогранним.
Правильно, доречно вживати антоніми нам допоможуть словники антонімів.