Для спілкування нам потрібні слова. Ми поєднуємо їх у словосполучення,  із словосполучень складаємо речення. Пов'язані між собою за змістом і граматично речення утворюють текст. Так відбувається процес мовлення.
Знімок екрана 2022-12-04 123452.png Знімок екрана 2022-12-04 125134.png Знімок екрана 2022-12-04 123726.png Знімок екрана 2022-12-04 125134.png Знімок екрана 2022-12-04 124234.png
Усередині речення слова теж повинні узгоджуватись між собою, становити єдине змістове й граматичне ціле. Слова поєднуються граматично за допомогою закінчень і прийменників.
Приклад:
1. Пташка, гніздо, свій, кожен, хвалити.

2. Кожна пташка своє гніздо хвалить.

У першому рядку набір слів, не пов'язаних граматично. Це не речення. У другому рядку слова узгоджено, зміст  зрозумілий. Це речення.
Кожне речення має ядро — граматичну основу, яка складається з підмета й присудка (іноді тільки з підмета або присудка). Інші слова доповнюють підмет і присудок, указують на їх ознаки, властивості, кількість, час і місце подій, умови й причини, взаємодію з кимось або чимось тощо.
Приклад:
Учора в нашому саду з'явилася невідома пташка. Вона мала видовжений тулуб, сіре пір'ячко й довгий дзьоб. На якусь хвилинку пташина сіла на гілку груші, трохи відпочила й полетіла геть. Сьогодні незнайомка знову завітала до нас.
Відповідь:
Усі речення цього тексту мають свій граматичний центр (пташка з'явилася, вона мала, пташина сіла, відпочила, полетіла, незнайомка завітала). Інші, другорядні, члени речення вказують, де з'явилася пташка (у нашому саду), коли з'явилася (учора, сьогодні), які ознаки притаманні пташці (видовжений тулуб, сіре пір'ячко й довгий дзьоб).