Крім головних, у реченні можуть бути другорядні члени: додаток, обставина, означення.
Додаток — це другорядний член речення, що називає предмет, на який спрямована дія або стосовно якого ця дія відбувається.
Додаток відповідає на запитання непрямих відмінків: кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?
До додатка ставимо запитання від присудка: Мама завжди турбувалася (про кого?) про мене.
Додаток відповідає на запитання непрямих відмінків: кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?
До додатка ставимо запитання від присудка: Мама завжди турбувалася (про кого?) про мене.
Найчастіше додаток виражається іменником, займенником, рідше — іншими частинами мови (прикметником, числівником у значенні іменника). Також додаток може виражатися іменником із прийменником. Прийменник входить до складу додатка: Мати чекає на сина.
Додаток підкреслюємо так:
Приклад:
- Любив дід гарну бесіду й добре слово.
- Чого тільки не насадить наша невгамовна мати.
- Ні дід, ні ми не розуміли прочитаного (З тв. О. Довженка).