Обставина — це другорядний член речення, який указує на час, місце, причину, умову, мету дії, спосіб її виконання.
Обставини відповідають на запитання коли? де? звідки? чому? з якою метою? за якої умови? як? тощо. До обставини ставимо запитання від присудка.
У ролі обставин найчастіше виступають прислівники, іменники у непрямих відмінках. Прийменники, що вживаються разом з іменниками, теж входять до складу обставин: над морем, у житах.
У реченні обставину підкреслюємо так: 
Приклад:
- У мене захолонуло всередині.
- Мати з того часу почала сильно нездужати (З тв. О. Довженка).
Види обставин за значенням
1. Способу дії (означає спосіб здійснення дії, вияву ознаки): як? яким способом? зробив уручну, сидить спокійно.
2. Міри і ступеня (означає інтенсивність дії чи ознаки, міру їх вияву): якою мірою? як часто? скільки разів? наскільки? підготувався достатньо, зміцнів у стократ.
3. Місця (означає місце дії, напрям руху): де? куди? звідки? повертався додому, чути здалеку.
4. Часу (означає час дії, її часову межу): коли? з якого часу? доки? як довго? виступили вчора, піднялися з третіми півнями.
5. Причини (означає причину, підставу виникнення дії): чому? з якої причини? через що? закричав спросоння, скривився від болю.
6. Мети (означає мету дії): для чого? з якою метою? навіщо? поїхали на полювання, сказав із лихими намірами.
7. Умови (означає умову, за якої відбувається дія): за якої умови? не зневажай інших, піднявшись угору.
8. Допусту (означає умову, всупереч якій відбувається дія?: усупереч чому? незважаючи на що? гуляли, незважаючи на спеку.
