Теорія:

Обставина
Обставина — це другорядний член речення, який указує на час, місце, причину, умову, мету дії, спосіб її виконання.
 
Обставини відповідають на запитання коли? де? звідки? чому? з якою метою? за якої умови? як? тощо. До обставини ставимо запитання від присудка.
 
У ролі обставин найчастіше виступають прислівники, іменники у непрямих відмінках. Прийменники, що вживаються разом із іменниками, теж входять до складу обставин: над морем, у житах.
 
У реченні обставину підкреслюємо так: обставина.
    Приклад:
  • В мене захолонуло всередині.
  • Мати з того часу почала сильно нездужати (З тв. О. Довженка).
Інколи обставини можуть виражатися неозначеною формою дієслова (інфінітивом) або фразеологізмом.
    Приклад:
  • Ішов кобзар до Києва та сів (з якою метою?) спочивати (Т. Шевченко).
  • Сьогодні ми прокинулись (коли?) ні світ ні зоря.
Види обставин за значенням
1. Способу дії (означає спосіб здійснення дії, вияву ознаки):  як? яким способом?   зробив уручну, сидить спокійно.
 
2. Міри і ступеня (означає інтенсивність дії чи ознаки, міру їх вияву): якою мірою? як часто? скільки разів? наскільки?  підготувався достатньо, зміцнів у стократ.
  
3. Місця (означає місце дії, напрям руху): де? куди? звідки?  повертався додому, чути здалеку.
 
4. Часу (означає час дії, її часову межу):  коли? з якого часу? доки? як довго?  виступили вчора, піднялися з третіми півнями.
 
5. Причини (означає причину, підставу виникнення дії): чому? з якої причини? через що?  закричав спросоння, скривився від болю.
  
6. Мети (означає мету дії): для чого? з якою метою? навіщо?  поїхали на полювання, сказав із лихими намірами.
 
7. Умови (означає умову, за якої відбувається дія): за якої умови?  не зневажай інших, піднявшись угору.
 
8. Допусту (означає умову, всупереч якій відбувається дія?: усупереч чому? незважаючи на що?  гуляли, незважаючи на спеку.