Особові займенники
Указують на осіб, інших істот, предмети, явища і поняття: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони.
Особові займенники бувають трьох осіб, змінюються за числами і відмінками; займенник він змінюється також за родами.
Зверни увагу!
Для виявлення ввічливого ставлення до співрозмовника в українській мові займенники ти, твій замінюють займенниками Ви, Ваш у звертаннях до однієї особи. Ці займенники пишуться з великої літери:
— Привів, Насте Василівно, Вам свого школяра. Може, і з нього буде якийсь толк (Михайло Стельмах).
— Привів, Насте Василівно, Вам свого школяра. Може, і з нього буде якийсь толк (Михайло Стельмах).
Зворотний займенник
Зворотний займенник себе вказує на того, хто виконує дію. Він не має ані роду, ані числа і називного відмінка; змінюється за відмінками.
Зворотний займенник може бути віднесений до будь-якої особи, однієї чи багатьох: Батько сам себе не впізнав. Хлопці побачили себе у цьому списку.
Питальні й відносні займенники
Питальні містять у собі запитання про особу (хто), предмет (що), ознаку (чий, який, котрий), кількість (скільки). Уживаються тільки на початку у питальних реченнях: Скільки зірок на небі? Хто написав цей твір?
Займенники хто, що, скільки змінюються за відмінками; чий, який, котрий — за родами, числами й відмінками, як прикметники.
Відносні (ті самі, що й питальні) уживаються тільки для поєднання простих речень у складне: Не відомо досі, скільки зірок на небі. Той, хто написав цей твір, мав талант.
Зверни увагу!
В український мові відносний займенник «що» збігається за написанням і звучанням зі сполучником «що», який також з’єднує залежне речення з головним у складному.
Якщо ми можемо слово «що» замінити синонімічним йому «який», то це займенник: Вона так гарно намалювала сімейку грибів-боровиків, що (які) стали в коло на лісовій галявині (В. Чухліб).
Коли ж така заміна неможлива, то «що» — сполучник: І знали ми, що слави нам не буде (І.Франко).
Коли ж така заміна неможлива, то «що» — сполучник: І знали ми, що слави нам не буде (І.Франко).
Заперечні й неозначені займенники
Заперечні вказують на відсутність особи, предмета, ознаки чи кількості, утворюються додаванням префікса ні до питальних займенників: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий.
Неозначені вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку чи кількість, утворюються додаванням часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь до питальних займенників: будь-хто, що-небудь, казна-скільки, хтось, абиякий, дехто.
Неозначені й заперечні займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні, від яких вони утворюються.
Присвійні займенники
Указують на приналежність предмета будь-якій особі: мій, наш, твій, ваш, його, її, їхній, змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенники його, її — незмінні.
Вказівні й означальні займенники
Вказівні цей, той, такий указують на один предмет, стільки — на невизначену кількість.
Займенники цей, той (отой), такий змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенник стільки змінюється лише за відмінками.
Означальні вказують на ознаку предмета (весь, сам, самий, всякий, кожний, інший, жодний) і змінюються, як прикметники.