Займенники використовують як один із засобів зв'язку речень у тексті. Вони допомагають уникнути тавтології — невиправданого повторення якогось слова.
Приклад:
Білий кіт із чорними обвідками довкола очей має свої звички. Він завжди приходить до лиману на світанку, ледь починає жевріти на обрії (О. Лущевська).
Займенник він у другому реченні вжито замість іменника кіт.
Для зв'язку частин складного речення використовують відносні займенники.
Приклад:
Женька стоїть біля лиману й дивиться на горизонт. Він розглядає незвично тихих мартинів, що вишикувалися вздовж берега (О. Лущевська).
Також зв'язок речень у тексті формують особові займенники в різних відмінкових формах.
Приклад:
На всі матчі я ходила разом із братом і займала своє почесне місце в перших рядах зали. Так, щоб Артем міг мене бачити хоча б краєм ока (О. Лущевська).
Питальні займенники вживають у питальних реченнях.
Приклад:
Кіт не спускає очей із незнайомця. Чого йому треба? (О. Лущевська).
Зверни увагу!
Типовою помилкою є співвіднесеність займенника одночасно з кількома іменниками в реченні, унаслідок чого виникає змістова неоднозначність.
НЕПРАВИЛЬНО: Теля вперше вибігло на поле. Воно було ще зовсім маленьке, без ріжок (маленьке, без ріжок поле чи теля?) — ПРАВИЛЬНО: Ще зовсім маленьке, без ріжок, теля вперше вибігло на поле.
Зверни увагу!
Займенник на позначення дійової особи в реченні вживають переважно в називному відмінку, а не в орудному.
Складна задача нею розв'язана швидко. — Складну задачу вона розв'язала швидко.