Окрім загальновживаних слів, є також слова, які обмежуються територією або групою суспільства.
До лексики обмеженого вжитку належать:
  • терміни, які використовуються для точного визначення спеціальних понять і становлять окрему групу виробничо-професійної лексики: діагноз — слово грецького походження — діа — «прозорий», а гнозис — «знання»;
  • професіоналізми — назви професійних понять: добрива, меліорація, жнива, тиск, лікарняний, щеплення.
Зверни увагу!
У мовленні представників різних професій одне й те слово може позначати різні поняття:

вишка — висока вузька дерев’яна споруда на стовпах на певній висоті над землею;
вишка — вища математика;
вишка — найвища міра покарання.
  • діалектна лексика, або діалектизми (від грецького dialektus — наріччя),  є засобом усного спілкування людей певної території: стир — ганчірка для витирання столу, кінва — відро, файно — гарно;
     
  • жаргонна лексика, або жаргонізми (від французького jargon — «пташина мова») — це слова, що вживаються групою людей, об’єднаних спільними інтересами, звичками, родом занять:  променад (прогулянка), кльовий (хороший, гарний), предок (батько);
  • просторічні слова — слова, що вживаються лише в усному побутовому мовленні: радіво, тудою, бовдур.
Зверни увагу!
Змішування у мовленні українських та російських слів і мовних форм називають суржиком. 
 
Суржиковому мовленню властиві і росіянізми: самольот, строїти, столова, діжурний,

і помилково перенесені в українську мову російські граматичні форми: головна біль — замість головний біль; самий відомий — замість найвідоміший.

На відміну від стилістично забарвлених слів, які надають мові образності, руху, суржик мову засмічує.
Діалектизми, професіоналізми, жаргон.svg