Теорія:

Окрім загальновживаних слів, є також слова, які обмежуються територією або групою суспільства.
До лексики обмеженого вжитку належать:
  • терміни, які використовуються для точного визначення спеціальних понять і становлять окрему групу виробничо-професійної лексики:
діагноз — слово грецького походження — діа — «прозорий», а гнозис — «знання»;
  • професіоналізми — назви професійних понять:
добрива, меліорація, жнива, тиск, лікарняний, щеплення;
Зверни увагу!
У мовленні представників різних професій одне й те слово може позначати різні поняття:
вишка  – висока вузька дерев’яна споруда на стовпах на певній висоті над землею;
вишка – вища математика;
вишка - найвища міра покарання.
  • діалектна лексика, або діалектизми (від грецького dialektus — наріччя), у своїй основі є засобом усного спілкування людей певної території:

    стир — ганчірка для витирання столу, кінва — відро, файно — гарно;
     
  • жаргонна лексика, або жаргонізми (від французького jargon «пташина мова») — це слова, що вживаються групою людей, об’єднаних спільними інтересами, звичками, родом занять:
променад (прогулянка), кльовий (хороший, гарний), предок (батько);
  • просторічні слова - слова, що вживаються лише в усному побутовому мовленні:
радіво, тудою, бовдур.
 
Зверни увагу!
Змішування у мовленні українських та російських слів і мовних форм називають суржиком. 
 
Суржиковому мовленню властиві і росіянізми:

самольот, строїти, столова, діжурний,

і помилково перенесені в українську мову російські граматичні форми:

головна біль – замість головний біль; самий відомий – замість найвідоміший.

На відміну від стилістично забарвлених слів, які надають мові образності, руху, суржик мову засмічує.
лексика.png