Частка — це незмінна службова частина мови, яка надає словам чи реченням певних смислових чи емоційних відтінків або служить для утворення окремих граматичних форм чи нових слів.
Частки не мають самостійного лексичного значення.
За роллю в слові і в реченні частки бувають:
• формотворчі — служать для творення:
- умовного способу дієслів: б, би (намалював би, зраділа б);
- наказового способу дієслів: хай, нехай (хай скажуть, нехай прийдуть);
- зворотної форми дієслова: -ся, -сь (вчуся на відмінно);
- найвищого ступеня порівняння прикметників та прислівників: най-, щонай-, якнай- (найпрекрасніша, щонайкраще);
• словотворчі — служать для утворення нових слів — займенників, прислівників, сполучників, часток: хтозна-, казна-, будь-, небудь- (хтозна-чим, казна-хто, будь-що, який-небудь); аби-, де-, -сь, -би, -б(абихто, дещо, начеб, якби); -же, -ж (отож, отже);
• модальні — вносять різні смислові відтінки в речення, а також виражають почуття і ставлення того, хто говорить, до висловленого.
Морфологічні ознаки частки
Частка — незмінне слово.
Синтаксична роль частки
Самостійно частки не бувають членами речення.
У реченнях питальні і модальні частки не підкреслюють: Он зірка на небі пролетіла (В. Сосюра).
Формотворчі частки підкреслюють разом із дієсловом, з яким вони утворюють форму умовного або наказового способу: А як я легко б полетів над рідною землею! (Олександр Олесь).
Заперечні частки підкреслюють разом зі словами, з якими вони пов'язані за змістом: Не вмирає душа наша, не вмирає воля (Т. Шевченко ).
Зверни увагу!
Слід розрізняти часки й інші частини мови.
Частка:
Нехай той люд потомлений хоч трохи відпочине! (І. Франко).
Полохлива ворона і куща боїться (Нар. тв.).
Сполучник:
Хоч (приєднує підрядну частину складного речення) надворі сонечко, вітер ще прохолодний.
Добре слово краще за цукор і (поєднує однорідні члени) мед (Нар. тв.)
Частка:
Точно такий календар мені подарували на роботі.
Прислівник:
Малюнок відтворив (як?) точно.