Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які?
Приклад:
Дозріле колосся, политі квіти, посаджені дерева.
Діє+прикметник має спільні граматичні ознаки з дієсловом та прикметником, що відбито і в назві.
Ознаки дієслова:
- вид — доконаний і недоконаний: використаний, синіючий;
- час — теперішній і минулий: згасаючий, пожовклий;
- може мати залежні слова (іменник, займеннник, числівник): освітлена (чим?) сонцем кімната, пофарбований (ким?) мною паркан.
Ознаки прикметника:
- змінюється за родами, числами, відмінками (так само, як і прикметник твердої групи);
- узгоджується з іменником: ухвалене рішення, позеленілі листочки;
- у реченні виконує роль означення або частини іменного присудка:
Приклад:
Заплаканий хлопчик посміхнувся.
Сорочка вишита бабусею.
Стан дієприкментиків.
Дієприкметники бувають активні та пасивні.
Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яку він сам виконує: атакуючий загін (загін, що атакує), дозрілий плід (плід, що дозрів).
Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яку виконує над ним інший предмет: розв'язана задача (задача, яку розв'язали), пошитий костюм (костюм, який пошили).
Зверни увагу!
Як бачимо на прикладах, кожне словосполучення з дієприкметником можна перебудувати у словосполучення з дієсловом.
Творення дієприкметників.
Як активні, так і пасивні дієприкметники творяться від дієслів.
Зверни увагу!
Слід пам'ятати, що дієприкметники доконаного виду творяться від дієслів доконаного виду, а дієприкметники недоконаного виду — відповідно від недоконаного виду дієслів
Активні | Пасивні | |
теперішній час | -уч- (-юч-): працюючий, пишучий -ач- (-яч-): лежачий, стоячий | не вживаються винятки: бувший, перемігший. |
минулий час | -л-: посивілий, збілілий | -н-: засипаний -ен-: виражений -єн-: видоєний -т-: битий |
Це потрібно знати!
Якщо основа інфінітива закінчується суфіксом -и-, то під час утворення дієприкметника цей суфікс опускається і вживається суфікс -ен-: побачи/ти + ен(ий) —> побачений.
Водночас відбуваються характерні для дієслівних форм чергування звуків [с]/[ш], [з]/[ж], [д]/[дж]: скошений, звужений, збуджений.
Якщо перед суфіксом -ен- стоїть губний звук ([б], [п], [ф], [м], [в], перед суфіксом -ен- у дієприкметнику з'являється звук [л]: вислови/ти + ен(ий) —> висловлений.
Вживання дієприкметників
Зверни увагу!
Суфікси -ш(ий), -вш(ий), -вш(ийся) в українській мові для творення дієприкметників не використовуються: не «посинівший», а посинілий; не «висохший», а висохлий; не «розчервонівшийся», а розчервонілий.
Активні дієприкметники недоконаного виду (на -учий, -ачий) вживаються дуже рідко, і то без залежних слів.
Приклад:
Не бійся гостя сидячого, а бійся стоячого (Нар. творчість).
Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (А.Шиян).
Здалеку долітають завмираючі гуки музики (І.Нечуй-Левицький).
Нудьгуючими очима дивився він на село (З.Тулуб).
Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (А.Шиян).
Здалеку долітають завмираючі гуки музики (І.Нечуй-Левицький).
Нудьгуючими очима дивився він на село (З.Тулуб).