Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яку виконує над ним інший предмет чи особа: розв'язана задача (задача, яку хтось розв'язав), пошитий костюм (костюм, який хтось пошив).
Пасивні дієприкметники творимо від основи інфінітива за допомогою суфіксів -н-, -ен-(-єн-), -т-: сказаний, зварений, склеєний, обдертий.
Зверни увагу!
У суфіксах пасивних дієприкметників завжди пишемо:
- букву е (є), а не и (ї): розморожений, освоєний;
- одну букву н: розкручений, осучаснений.
Пасивні дієприкметники вживаються лише у формі минулого часу доконаного й недоконаного виду.
Зверни увагу!
Дієприкметники доконаного виду творимо від дієслів доконаного виду, а дієприкметники недоконаного виду — відповідно від недоконаного виду дієслів: писати — писаний, написати — написаний.
Від дієслів із суфіксом -ну- та дієслів з основою інфінітива на -оро-, -оло- можна утворити варіантні форми дієприкметників: замкнути — замкнутий і замкнений, розпороти — розпоротий і розпорений, молоти — молотий і мелений.
Це потрібно знати!
Якщо основа інфінітива закінчується суфіксом -и-, то під час утворення дієприкметника цей суфікс опускаємо і вживаємо суфікс -ен-: побачи/ти + ен(ий) —> побачений.
Водночас відбуваються характерні для дієслівних форм чергування звуків [с]/[ш], [з]/[ж], [д]/[дж]: скошений, звужений, збуджений.
Якщо перед суфіксом -ен- стоїть губний звук ([б], [п], [ф], [м], [в], перед суфіксом -ен- у дієприкметнику з'являється звук [л]: вислови/ти + ен(ий) —> висловлений.
Зразок відмінювання пасивних дієприкметників
Дієприкметники відмінюємо як прикметники твердої групи.
