Зверни увагу!
Система наголосів в українській мові доволі складна. Тож якщо виникають сумніви щодо місця наголосу в слові, потрібно звертатися до орфоепічного або орфографічного словника в паперовому чи електронному форматі.
Правила наголошування дієслів
Наголошування дієслова «бути»: у майбутньому часі — бу́демо, проте в минулому часі — була́, було́, були́.
Багато дієслів мають наголос на останньому складі: нести́ — несемо́, везти́ — веземо́, мести́ — метемо́.
Зауваж! Дієслова із закінченнями -емо, -имо, -ете, -ите мають наголос на останній літері: ведемо́, веземо́, ідемо́, ідете́. АЛЕ: бу́демо, гурко́чемо, зали́шите, пі́демо, пі́дете.
Двоскладові дієслова в інфінітиві (і всі похідні від них) мають наголос на останньому складі: трясти́ — потрясти́, затрясти́; пекти́ — напекти́, допекти́.
У дієсловах доконаного виду з префіксом ви- наголос падає переважно на префікс: ви́вести, ви́нести, ви́мести.
У дієсловах недоконаного виду з префіксом ви- наголос падає переважно на основу: виво́дити, вино́сити, виміта́ти.
Дієслова минулого часу однини жіночого роду мають наголос переважно на закінченні: несла́, продала́, заплела́, здобула́, АЛЕ взя́ла, співа́ла, роби́ла, говори́ла.
У першій особі однини теперішнього й майбутнього часу в дієсловах наголошують переважно закінчення: роблю́ — зроблю́, люблю́ — полюблю́, кажу́ — скажу́, пишу́ — напишу́.
Також багато винятків: ра́джу — пора́джу, співа́ю — заспіва́ю, чита́ю — прочита́ю.