Як ти вже знаєш, прислівник — це незмінювана частина мови. Вона не має закінчень, тільки особливі прислівникові суфікси. Розглянемо правопис деяких із них.
Коли пишемо суфікси -о, -е
Суфікс -\(о\) пишемо в більшості прислівників, утворених від прикметників і дієприкметників.
Приклад:
Сухий → сух\(о\), тонкий → тонк\(о\), неочікуваний → неочікуван\(о\), зачарований → зачарован\(о\).
Суфікс -\(е\) вживається зрідка. Його пишемо після шиплячих.
Приклад:
Боляч\(е\), кращ\(е\), нижч\(е\), гірш\(е\), довш\(е\).
Зверни увагу!
Можливі паралельні форми в прислівниках ворож\(о\) і ворож\(е\), сліпуч\(о\) і сліпуч\(е\).
Коли пишемо суфікси -и, -і
- після \(г\), \(к\), \(х\): навкруг\(и\), заввишк\(и\), верх\(и\);
- після букв, що позначають тверді приголосні: навпрот\(и\), усюд\(и\).
- у прислівниках із префіксом \(по\)-: по-людськ\(и\), по-сусідськ\(и\).
Зверни увагу!
Запам'ятай правопис прислівників: безвіст\(и\), восен\(и\), почаст\(и\).
- після букв, що позначають м'які або пом'якшені приголосні: назирц\(і\), насправд\(і\), по-латин\(і\);
- після \(ж\), \(ч\) (крім прислівників із префіксом \(по\)-): насторож\(і\), позаоч\(і\), трич\(і\).
