Теорія:

Через дефіс пишемо складні прислівники:
  • утворені від прикметників, займенників, порядкових числівників за допомогою префікса по- та суфіксів -е, -є, -и, -ему, -єму, -ому, а також по-латині: по-перше, по-третє, по-корейськи, по-твоєму, по-господарському;
  • утворені повторенням однакових, синонімічних чи антонімічних слів: далеко-далеко, тишком-нишком, уряди-годи, геть-чисто, не сьогодні-завтра;
  • утворені за допомогою часток бозна-, будь-, казна-, хтозна-, -небудь, -то, -таки: бозна-де, будь-коли, де-небудь, тут-таки, десь-то.
Зверни увагу!
З двома дефісами пишемо складні прислівники, утворені повторенням часток або повторенням слова зі службовими частинами мови всередині: будь-що-будь, хоч-не-хоч, віч-на-віч, пліч-о-пліч, всього-на-всього, де-не-де, як-не-як, колись-не-колись, тет-а-тет, хіть-не-хіть.
Зверни увагу!
Прислівникові сполучення, утворені поєднанням повнозначних слів у різних відмінках, пишемо окремо: кінець кінцем, одним одна  (Ор. в. + Н. в.).
Screenshot_13.png