Теорія:

Прислівники й прислівникові сполучення пишемо разом, окремо й через дефіс.
Разом пишемо:
  • складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: забагато, удвічі, надовго;
  • складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, прикметником, займенником, числівником (між ними не можна поставити означення): убік, востаннє, нащо, передусім, удвоє;
  • складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників з будь-якою частиною мови: удосвіта, деінде, довкруж;
  • складні прислівники, утворені сполученням кількох основ (з прийменником чи без нього): воднораз, утридорога, мимоволі;
  • складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як-: абикуди, аніруш, деколи, чимало, щогодини, якраз.
Зверни увагу!
Але пишемо окремо: до завтра, на відмінно, на завтра, на потім, аби тільки, дарма що, поки що, чи що, як коли, як слід, як треба.
Частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як-, казна-, бозна-, будь- у словах є префіксами, а  -небудь, -то, -будьсуфіксами.
Зверни увагу!
Слід розрізняти складні прислівники від прийменників або часток з іншими частинами мови, які пишемо окремо.
Щоб визначити частину мови, потрібно поставити запитання.
 
ПОРІВНЯЙ: Мені здається, ти працюєш (у якій мірі?) забагато (прислівник). — За (скільки?) багато років школа виховала сотні талантів (прийменник + числівник).
Screenshot_11.png