Загальне значення
Прислівник — самостійна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки або предмета й відповідає на запитання як? де? куди? звідки? чому? з якою метою? тощо.
Приклад:
Високо, далеко, спозаранку, спросоння, по-доброму, навприсядки.
Зверни увагу!
Ознака дії: прийшов (коли?) увечері.
Ознака предмета: піца (яка?) по-неаполітанськи.
Ознака ознаки: трохи праворуч (праворуч наскільки? трохи).
Морфологічні ознаки
Прислівник — це єдина з шести самостійних частин мови, що не змінюється ні за числами, ні за відмінками, не має ознак роду.
Зверни увагу!
Прислівники — це слова без закінчень, які мають властиві лише прислівникам словотворчі суфікси -о, -е, -и, -у, -ому, -єму: лячно, добре, залюбки, згарячу, по-нашому, по-твоєму.
ПОРІВНЯЙ:
ПРИКМЕТНИК ПРИСЛІВНИК
Тих[ий] Тихô
горішн[ій] згорû
сумирн[ий] сумирнô
ПРИКМЕТНИК ПРИСЛІВНИК
Тих[ий] Тихô
горішн[ій] згорû
сумирн[ий] сумирнô
Синтаксична роль
У реченні прислівники переважно виступають обставинами. Інколи вони виконують роль присудка чи означення.
Приклад:
Удома не було нікого.
Тихо в лісі.
Тихо в лісі.
Дорога ліворуч вела в ліс.
Джерела:
Українська мова: підручник для 7 класу. Заболотний О. В., Заболотний В.В., 2 видання, Київ «Генеза», 2016.