Походження прислівників
Більшість прислівників — це похідні інших частин мови або їх поєднання: іменники, числівники, прикметники, іменники+прийменники, прикметники+прийменники, числівники+прийменники, займенники+прийменники (детальніше їх правопис розглянемо в темі «Правопис складних і складених прислівників»).
Приклад:
Зимно (від ім. зима + суф. -н-, -о-); рано (від прикм. ранній + суф. -о-); щоденно (від ім. день + преф. що-, суф. -н-, -о-); удвоє (від числ. два + прийм. у).
Як і всі слова української мови, прислівники утворюються за допомогою таких способів словотвору: суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний, складання слів чи основ, перехід з однієї частини мови в іншу.
Зверни увагу!
Деякі прислівники є омонімічними до інших частин мови в певній формі. Щоб визначити, до якої частини мови належить слово, потрібно з'ясувати значення слова, поставити запитання, визначити синтаксичну роль.
ПОРІВНЯЙ:
Прислівник:
(Як?) Добре, коли поруч є друзі.
Прикметник:
Добре (яке?) серце й лагідні руки матусі я пам'ятатиму повік.
