Теорія:

Сполучник — службова частина мови, що поєднує однорідні члени речення та частини складного речення.
З добра й любові приходить щастя.
  
Швидко пісня співається, та не скоро вона складається.
Зверни увагу!
Сполучник не буває членом речення.
Поділ сполучників на розряди за значенням.
За значенням (роллю в мові, за синтаксичною роллю) сполучники поділяються на сурядні та підрядні.
 
Сполучник Правопис2.png
 
Поділ сполучників на групи за будовою.
За морфологічною будовою сполучники поділяються на такі типи:
  • прості (і, а, але, та, бо, як, що);
  • складні(щоб, зате, проте, якщо, якже);
  • складені (тому що, через те що, так що, для того щоб, незважаючи на те що).
Поділ сполучників на групи за вживанням.
За вживанням сполучники можуть бути повторюваними й неповторюваними. Окрему групу становлять парні сполучники.
  • Повторювані: і ..., і; ні ..., ні; то ..., то; чи то ..., чи то; не то ..., не то.
  • Неповторювані: а, але, проте, зате, однак.
  • Парні: не тільки ..., а (але) й; як ..., так і;  хоч ..., але;не стільки..., скільки; якщо ..., то.