Сполучник — службова частина мови, що поєднує однорідні члени речення та частини складного речення.
З добра й любові приходить щастя.
Швидко пісня співається, та не скоро вона складається.
Зверни увагу!
Сполучник не буває членом речення.
Поділ сполучників на розряди за значенням.
За значенням (роллю в мові, за синтаксичною роллю) сполучники поділяються на сурядні та підрядні.
Сурядні сполучники з'єднують між собою незалежні слова (однорідні члени речення) або незаледні одна від одної частини складного речення (сурядні речення).
Поділяються на такі групи:
- єднальні:
- одиничні: і, й, та;
- повторювані: і … і, ні … ні (ані … ані);
- парні: не тільки … але й (не тільки … а й ), як … так;
- протиставні: а, але, та, проте, зате, однак;
- розділові:
- одиничні: або, чи;
- повторювані: або … або, чи … чи, хоч … хоч, то … то, не то … не то, чи то … чи то.
Підрядні сполучники з'єднують нерівноправні частини складнопідрядного речення (в простому реченні може вживатися дуже рідко).
Поділяють на такі групи:
- порівняльні: як, що, мовби, мовбито, немов, немовби, немовбито, неначе, неначе, неначеб, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто, гейби.
- часові: як, перед тим як, після того як, відтоді як, з тих пір як, тимчасово як, в міру того як, як тільки, тільки-но, тільки що, скоро, ледве щойно;
- причинові: бо, тому що, через те що, за тим що, тим що, оскільки, позаяк;
- мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;
- умовні: якщо, якби, коли б, аби, раз;
- допустові: хоч хоча, хай, нехай, дарма що, незважаючи на те що;
- наслідкові: так що.
Поділ сполучників на групи за будовою.
За морфологічною будовою сполучники поділяються на такі типи:
- прості (і, а, але, та, бо, як, що);
- складні(щоб, зате, проте, якщо, якже);
- складені (тому що, через те що, так що, для того щоб, незважаючи на те що).
Поділ сполучників на групи за вживанням.
За вживанням сполучники можуть бути повторюваними й неповторюваними. Окрему групу становлять парні сполучники.
- Повторювані: і ..., і; ні ..., ні; то ..., то; чи то ..., чи то; не то ..., не то.
- Неповторювані: а, але, проте, зате, однак.
- Парні: не тільки ..., а (але) й; як ..., так і; хоч ..., але;не стільки..., скільки; якщо ..., то.