Правопис вигуків та звуконаслідувальних слів.
1. Через дефіс пишуться вигуки і звуконаслідувальні слова, що повторюються або вимовляються протяжно.
Приклад:
Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін — ку-ку! ку-ку! — і сіє тишу по травах.
Аге-е-й, чи дощ ідеш косить?
Зверни увагу!
Через дефіс пишуться такі вигуки, як: їй-Богу, їй-право, їй-бо.
2. Разом пишуться вигуки, які не передають повторюваних чи протяжних звуків: бабах, кукуріку, добраніч, добривечір, добридень.
Зверни увагу!
Якщо потрібно передати протяжність цих звуків, то вони пишуть через дефіс: ку-ку-рі-ку-у-у, ба-а-ба-а-ах.
Разом пишуться також вигуки цитьте, овва, гайда, нумо, леле, ануте й подібні.
3. Окремо пишуться: от тобі й на, до побачення, будь ласка, на добраніч, оце так тощо.
Розділові знаки при вигуках
Вигуки у вимові виділяються паузами, а на письмі комами або знаком оклику.
1. Комою виділяється вигук, якщо він вимовляється без окличної інтонації.
Приклад:
О, дзвени голосніш, розвивайся повніш, казко-пісня майової ночі (Олександр Олесь).
Зверни увагу!
Але! Не відокремлюються комами підсилювальні частки а, ой, ох, ну: Ну що б, здавалося, слова… Ой не шуми, мій темний гаю!
Не відокремлюються і вигуки о, ой, що стоять при звертанні, а також вигуки, що стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання.
Приклад:
Ой дівчино, не журися.
Ой чого ти, тополенько, не цвітеш, чом пожовклу головоньку хилиш-гнеш?
Приклад:
Ой леле! не нуртуй! Хатинки не руйнуй!
3. Комами або тире (при окличній інтонації) вигук виділяється, якщо він стоїть у середині речення.
Приклад:
Порадь, ох, як прожити без долі!
Раптом у тиші садів — тьох! тьох! — солов’їна пісня прозвучала.
Всі, у кого серце вірне сонцю нашої весни, сійте зерно — гей! —добірне в нерозмежені лани.
Зверни увагу!
У випадку, коли вигуки в реченні виступають у ролі підмета, присудка, додатка, комами вони не виділяються.
Звуконаслідувальні слова в реченні зазвичай беруться у лапки:
Те «хха» зупинило його серед хати.
Те «хха» зупинило його серед хати.