Теорія:

Що таке додаток
Додаток — це другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або щодо якого ця дія відбувається.
Додаток  відповідає на запитання непрямих відмінків: кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?

Додаток підкреслюємо так: додаток.
 
Найчастіше додаток виражається іменником і займенником,  рідше — прикметником, числівником, інфінітивом, словосполученням, фразеологізмом.
Приклад:
Я вигадаю нові літери та розділові знаки (С. Жадан).

Троє друзів мусять терміново знайти четвертого (С. Жадан).

Учитель звернувся до чергового.
 
Дід попросив назбирати черв'яків для рибалки.
Запитання до додатка ставимо від присудка, іноді — від іншого члена речення, вираженого віддієслівним іменником. Такий іменник можна трансформувати в дієслово.
Приклад:
Розуміння процесів діяльності живого організму не обійдеться без  знання біології. Щоб розуміти процеси діяльності живого організму, потрібно добре знатибіологію.
Види додатків
Прямий додаток означає предмет, на який безпосередньо спрямована дія.
Виражається
  • іменником у формі знахідного відмінка без прийменника: побачив рекламу, знайшов вихід;
     
  • іменником у формі родового відмінка (якщо перед присудком стоїть заперечна частка не): не спитав поради;
     
  • іменником у формі родового відмінка (якщо дія переходить не на весь предмет, а на його частину): додав цукру, випила чаю.
Зверни увагу!
Прямий додаток буває лише при перехідних дієсловах: виконати (кого? що?) завдання, не винесла (кого? чого?) розлуки.
Непрямий додаток означає предмет, на який дія безпосередньо не спрямована.
 
Стоїть у формі будь-якого непрямого відмінка, крім знахідного без прийменника.

Також може бути виражений інфінітивом.
Приклад:
Учням  першого класу подарували органайзери.
 
На дівочій щоці бриніла сльоза.
 
Батько попросив зіграти його улюблену мелодію.
При дієсловах на -ся всі додатки непрямі, оскільки ці дієслова неперехідні: хочеться свободи.
Зверни увагу!
Під час визначення додатка можливі сумніви. Справа в тому, що й обставина, і додаток,  і означення можуть виражатися іменником із прийменником.  У реченні  На деревах скипав неозбираний мед (С. Жадан) до словоформи на деревах можна поставити запитання на чому? або де?
Подібні члени речення  сприймаємо як такі, що мають подвійне значення, несуть подвійну інформацію з переважаючим обставинним значенням.
Критерієм для такого розрізнення є значення другорядних членів речення: якщо мається на увазі конкретний  предмет, то це дода­ток; якщо ж мається на увазі  місце, причина, умова тощо або ознака, то це обставина або означення.

Ходить (по чому?) по соломі, а не шелестить (Нар. творч.)

Свище вітер (де?) по степах та байраках.

Карбувальник (який?) по міді виготовив чудову гравюру. 
Джерела:
Ющук І. Труднощі у визначенні членів речення. Дивослово.  2011.  № 9.  С. 5—11.