Теорія:

Присудок — це головний член речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов’язаний з ним. Відповідає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?
Присудок.svg
Присудок виражає дію, здійснювану діячем, психічний або фізичний стан, визначення одного предмета через інший предмет, характеристику предмета тощо:
Обіч дороги длубається в болоті чапля (Ю. Яновський).
Плачуть трави, тужать під косою (М. Рильський).
  
За своєю структурою присудок може бути простим та складеним.
 
Простий дієслівний присудок виражається дієсловом дійсного, умовного, наказового способів, а також інколи інфінітивом:
Чи не пішли б ми додому? Я їй розказувати, а вона сміятись та ридати.
Зверни увагу!
До простих належать також присудки, що виступають у складеній формі майбутнього часу (буду робити), у формі наказового (хай знає) або умовного способів (робив би).
Простий присудок виражається:
  • дієсловом дійсного, умовного або наказового способу:
Довкола все зчудовано притихло (М.Бровко). Вже б нікуди звідси не їхав, так і зостався б у Бережанах (Є. Гуцало). Нехай мої струни лунають (Леся Українка).
  • вигуком або звуконаслідувальним словом:
Під ногами шурх! та шурх! гадюки. (О.Гончар).
  • фразеологізмами зі значенням дії:
Ви послухайте його і на вус намотайте (М. Стельмах).
  • складеною формою майбутнього часу дієслова:
Сьогодні на уроці ми будемо вивчати (= вивчатимемо) нову тему.