Теорія:

Присудок — це головний член речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов’язаний з ним. Відповідає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?
Присудок.svg
Присудок виражає дію, здійснювану діячем, психічний або фізичний стан, визначення одного предмета через інший предмет, характеристику предмета тощо:
Обіч дороги длубається в болоті чапля (Ю. Яновський).
Плачуть трави, тужать під косою (М. Рильський).
Над сивим моремсивенебо спеки (А. Хорунжий).
За своєю структурою присудок може бути простим та складеним.
 
Простий дієслівний присудок виражається дієсловом дійсного, умовного, наказового способів, а також інколи інфінітивом:
Чи не пішли б ми додому? Я їй розказувати, а вона сміятись та ридати.
Зверни увагу!
До простих належать також присудки, що виступають у складеній формі майбутнього часу (буду робити), у формі наказового (хай знає) або умовного способів (робив би).
Простий присудок виражається:
  • дієсловом дійсного, умовного або наказового способу:
Довкола все зчудовано притихло (М.Бровко). Вже б нікуди звідси не їхав, так і зостався б у Бережанах (Є. Гуцало). Нехай мої струни лунають (Леся Українка).
  • вигуком або звуконаслідувальним словом:
Під ногами шурх! та шурх! гадюки. (О.Гончар).
  • фразеологізмами зі значенням дії:
Ви послухайте його і на вус намотайте (М. Стельмах).
  • складеною формою майбутнього часу дієслова:
Сьогодні на уроці ми будемо вивчати (= вивчатимемо) нову тему.