Порядок слів — це розташування їх у реченні одне відносно одного для певного смислового навантаження. Українська мова допускає вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Існує порядок слів прямий і зворотний (інверсія). Прямий найчастіше використовують у науковому, офіційно-діловому, публіцистичному, зворотний — у розмовному та художньому.
Найбільш характерним для української мови є прямий порядок слів. Він виражається в таких позиціях головних і другорядних членів речення:
- підмет стоїть перед присудком: Мисливці заночували в сторожці;
- узгоджене означення, виражене займенником, прикметником, порядковим числівником, дієприкметником, стоїть перед означуваним словом: Утомлені мисливці заночували в сторожці;
- неузгоджене означення (виражене іменником, неозначеною формою дієслова, прислівником та ін.) вживається після означуваного слова: Утомлені мисливці заночували в сторожці лісника;
- додаток займає позицію після слова, яке ним керує: Брат пообіцяв мені допомогти з математикою;
- обставини вживаються довільно: І шумить, і гуде, дрібен дощик іде. А хто ж мене, молодую, та й додому поведе? (Нар. творчість)
Обставини способу дії, міри й ступеня зазвичай стоять перед присудком.
У вікна знову стрепетом б'ється пісня, і від неї тихо бринять нижні шибки (М. Стельмах).
Зверни увагу!
Місце вставних слів і словосполучень залежить від того, що саме треба виділити. Вставні слова на початку речення стосуються усього речення, усередині — того слова, що стоїть після них:
Як відомо, на території Закарпаття колись було море. Письменник — це, вважай, ціла галактика зі своїми магнітними бурями, супутниками, періодами неспокійного сонця (Б. Олійник).
Як відомо, на території Закарпаття колись було море. Письменник — це, вважай, ціла галактика зі своїми магнітними бурями, супутниками, періодами неспокійного сонця (Б. Олійник).
Зверни увагу!
Зміст речення змінюється зі зміною порядку слів. Вільно поміняємо місцями члени речення:
Ми знайшли цуценя під кущем малини. Цуценя під кущем малини знайшли ми. Знайшли ми під кущем малини цуценя. Під кущем малини цуценя ми знайшли.
Кожне речення має той самий набір слів, але змінюється інтонація, смисловий наголос. Вибір того чи іншого порядку слів залежить від умов спілкування, мети і змісту висловлювання, того, що саме вважає мовець основним у повідомленні, контексту тощо.
Ми знайшли цуценя під кущем малини. Цуценя під кущем малини знайшли ми. Знайшли ми під кущем малини цуценя. Під кущем малини цуценя ми знайшли.
Кожне речення має той самий набір слів, але змінюється інтонація, смисловий наголос. Вибір того чи іншого порядку слів залежить від умов спілкування, мети і змісту висловлювання, того, що саме вважає мовець основним у повідомленні, контексту тощо.
Як правило, в простому реченні на початку ставиться відоме (тема), під кінець — нове і невідоме (рема).
Приклад:
А це, чуєш, діду, приблудилися до мене коза з собакою. Кручуся-верчуся в дворі та сама до себе гомоню, аж гульк — заходять до двору собака першою, а за нею коза. Слава тобі, Господи, хоч безрога. Обоє рябоє і в реп’яхах. Коза так жалісно мекає, а пес гавкає (В. Чемерис).