При відмінюванні в іменника змінюється лише закінчення, а його основне значення залишається незмінним. Тому під час відмінювання утворюється інша форма одного й того ж слова.
Приклад:
Н.в. | (хто? що?) | розмова |
Р.в. | (кого? чого?) | розмови |
Д.в. | (кому? чому?) | розмові |
Зн.в. | (кого? що?) | розмову |
Ор.в. | (ким? чим?) | розмовою |
М.в. | (у кому? у чому?) | у розмові |
Зверни увагу!
Щоб визначити відмінок іменника, треба поставити до нього питання або підібрати допоміжне слово. Після цього необхідно пригадати, який відмінок має відповідне питання чи допоміжне слово.
Приклад:
Встановимо відмінок слова «ученицею».
Поставимо питання: (ким?) ученицею.
Питання (ким?) належить орудному відмінку.
Отже, іменник «ученицею» вживається в орудному відмінку (Ор.в.).
Форма називного відмінка однини є початковою формою іменника.
Приклад:
Сонце (Н.в.) — початкова форма.
Вітер (Н.в.) — початкова форма.
Початкова форма іменника слугує для визначення його граматичних та морфологічних ознак.
Називний відмінок — прямий, усі інші — непрямі.
Зверни увагу!
Іменники, які стоять у називному відмінку, тобто відповідають на питання хто? або що? у реченні найчастіше виступають підметом. Іменники, що стоять в інших відмінках, у реченні є другорядними членами.
Приклад:
У садку дозріли яблука.
(Що?) яблука (Н.в.) — це підмет.
Дозріли (у чому?) у садку (М.в.) — це другорядний член.