3. Форми поведінки тварин

Поведінку тварин класифікують за метою її здійснення.

 

Харчова поведінка полягає в активному полюванні на здобич, пасінні, створенні запасів кормів.

 

Захисна поведінка буває активною та пасивною. Активний захист полягає у демонстрації агресору готовності дати відсіч: тварини показують зуби, приймають пози, які візуально збільшують їх розміри, видають різні звуки. Це може перейти в агресивну поведінку. До активного захисту також належить втеча. Поширеною пасивною захисною стратегією є реакція завмирання, яка дозволяє стати менш помітним.

 

Дослідницька поведінка забезпечує знайомство з новою територією, виявлення факторів небезпеки й корисних елементів довкілля.

 

Гігієнічна поведінка спрямована на дотримання чистоти хутра та інших покривів тіла: чухання, тертя об різні предмети, купання, посипання пилом, занурення в багнюку, щоб позбутися паразитів, тощо.

 

Репродуктивна поведінка забезпечує процес розмноження та догляду за потомством.

 

Територіальна поведінка полягає у захисті певної території від вторгнення чужинців, якими можуть бути як особини того ж виду, так і конкуренти інших видів. Для встановлення меж тварини використовують запахові мітки (псові), можуть пошкоджувати дерева (ведмеді), рити ями тощо. Співочі птахи звуками повідомляють про свою наявність та небажаність інших. Коли господар території зустрічає конкурента, він проявляє агресію, ступінь якої тим більше виражений, чим ближче він до центру власної ділянки.

Соціальна поведінка проявляється між особинами одного виду, які мешкають групами або поодиноко. Групи деяких видів (щури, миші, вовки, шимпанзе) мають ієрархічну організацію — різні особини мають різний статус, що забезпечує формування пріоритетів при розподілі їжі, спарюванні тощо. 

Особливими формами поведінки є міграції. Вони можуть бути сезонними або нерегулярними. Причиною зазвичай є потреба в певних ресурсах (їжі, воді, температурі). Деякі види мігрують у пошуках місця для розмноження, яке відрізняється від території існування дорослих особин. Міграції властиві рибам, птахам, ссавцям, комахам тощо.

 

Поведінка тварин часто змінюється з віком. На ранніх етапах онтогенезу, поки організм вразливий, реєструються безумовні рефлекси, пов’язані з годуванням батьками, захистом від небезпеки тощо.

 

По мірі дорослішання збільшується кількість набутих поведінкових актів, що формуються в результаті навчання. У багатьох видів ссавців навчання відбувається у формі гри. Деякі тварини здатні передавати свій досвід соціальним шляхом: старші особини вчать молодших. По досягненні дорослого віку проявляється територіальна поведінка (у видів, яким вона властива), а з набуттям статевої зрілості — репродуктивна.