Територіальна поведінка може бути притаманна окремим особинам як елемент індивідуальної поведінки, шлюбним парам з дитинчатами (для убезпечення потомства) і соціальним групам (стадам, зграям), насамперед для спільного живлення (випасу або полювання). Різняться й способи позначати (мітити) свою територію: хижі ссавці можуть залишати подряпини на корі дерев, копитні — витоптані ділянки. Часто тварини використовують пахучі мітки: виділення пахучих залоз чи сечі (наприклад, у вовків і собак). Спів соловейка та інших гніздових птахів — найчастіше ознака територіальної поведінки. Усталені території груп особин одного виду дають змогу уникати зайвої конкуренції й знижувати агресивність.
Такі складні форми поведінки, як територіальна і соціальна, потребують розвиненої комунікації між тваринами.
Джерела:
Біологія: підруч. для 7-го кл. закл. заг. серед. освіти / Балан П.Г., Кулініч О.М., Юрченко Л.П. — Київ: Генеза, 2024. с. 156-161.
Біологія: підруч. для 7-го кл. зал. заг. серед. освіти / Задорожний К., Ягенська Г., Павленко О., Додь В. — Київ: Освіта, 2024. с. 148-150.
Біологія: підруч. для 7-го кл. зал. заг. серед. освіти / Андерсон О.А., Вихренко М.А., Чернінський А.О., Андерсон А.О. — Київ: Школяр, 2024. с. 142-144.
Біологія: підруч. для 7-го кл. закл. заг. серед. освіти / Горобець Л.В., Кокар Н.В., Кравець І.В. Жирська Г.Я. — Тернопіль: Астон, 2024. с. 192-196.