Губки — примітивні багатоклітинні тварини, які ведуть прикріплений спосіб життя. Вони поширені у прісних і солоних водоймах різних кліматичних зон, представлені як поодинокими, так і колоніальними формами.
Будова губок
Тіло губок є пористим, має келихоподібну форму.
На нижній частині тіла є підошва — пристосування до прикріплення до підводних предметів. На протилежному — верхньому кінці тіла губок є отвір (устя), який слугує для виведення води з неперетравленими рештками.
Губки є двошаровими тваринами.
Внутрішня будови губки:
- зовнішній шар клітин (покриви);
- міжклітинна речовина (знаходяться клітини з джгутиками);
- голки (своєрідний скелет губки, побудовані з органічних та неорганічних речовин);
- внутрішній шар клітин.
Наявні пори, якими починаються канальці, через які губки проводять воду з поживними речовинами до внутрішньої порожнини.
Схема будови губки
Харчування, дихання і виділення губок здійснюється завдяки проходженню води через їхнє тіло. Вода потрапляє у пори і виходить через устя. Поживні речовини з води захоплюються клітинами з джгутиками, які поглинають поживні частинки та перетравлюють їх. Кожна клітина губок функціонує самостійно, як в одноклітинних організмів. Проте різні типи клітин можуть взаємодіяти між собою.
Таким чином, за способом харчування губки є фільтраторами, завдяки чому здійснюють очищення води у водоймах.
Розчинений у воді кисень проходить через поверхню тіла.
Губкам притаманна висока здатність до регенерації.
Завдяки здатності до регенерації губки розмножуються нестатевим способом: брунькуванням, поділом, частинами тіла. Проте, вони здатні розмножуватись і статевим шляхом.
Регенерація — це процес відновлення організмом утрачених частин тіла.